Таковість

Таковість, татхата або ятхабхутам^[1] (санскр. तथता — tathatā ^IAST) — поняття релігійної філософії, конкретно — буддизму махаяни, що визначає істинні властивості або справжню істоту об'єкта або явища, не замутнене зовнішніми ілюзіями.

Особливе значення поняття таковість набуло в буддизмі в сенсі сприйняття істинної сутності, абсолюту поза ілюзій Мари і поза страждань сансари. Ілюструючи поняття таковості буддисти кажуть, що історичних будд було кілька, але всі вони суть явище однієї й тієї ж сутності, характеризуючи яку Будда Гаутама використовував термін татхагата (так приходящий).

У махаяні

Для махаянських шкіл буддизму таковість означає «особливу здатність безпосередньо сприймати реальність [такою], як вона є», є синонімом праджни^[2] і ототожнюється з природою будди^[3]. Згідно з сутрами праджняпараміти, таковість також означає справжню реальність, яка за своєю природою порожня. Крім того таковість визначають як просвітлення: «Таковість — це незрівнянне здійснене просвітлення. Ця таковість не зростає, не зменшується»^[4]. Будда визначав таковість як «найвище здійснене просвітлення» і вказував, що вона «є причиною просвітління»^[5]. За Нагарджуною таковість також означає «пустотність»^[6].

Концепція «єдиної свідомості», що прагне об'єднати віджнянаваду, мадг'яміку і концепцію татхагатагарбхи, оформлена в Махаяна-шраддхотпада-шастрі й отримала розвиток у школі чань, вказувала, що «єдина свідомість» включає в себе всі дхарми: «ті, що підпорядковані буттю» і «ті, що не схильні до буття», «затьмарені» і «просвітлені». Також, згідно з концепцією, «єдина свідомість» складається з двох нерозривних свідомостей, що включають в себе всі дхарми: свідомості істинної таковості (бхутататхати) і обумовленої свідомості. В даному випадку під свідомістю істинної таковості розумілася єдина свідомість, яка може виражатися як у «істинній порожнечі», так і в «істинній не-порожнечі». Водночас у Махаяна-шраддхотпада-шастрі вказувалося, що такий поділ потрібен внаслідок того, що «свідомість живих істот затьмарена невіданням», тому «виникає дискурсивне мислення, і вони відходять від [істинної таковості], тому й говориться: „порожнеча“; але якщо вони звільняться від затьмареної свідомості, то насправді не буде нічого, про що можна говорити „порожнеча“»^[7].

У Махаяна-шраддхотпада-шастрі також зазначається, що поняття «справжня таковість» позбавлене яких-небудь ознак і є «межею словесних пояснень, словом, яке кладе кінець усім словам»^[8].

Професор Е. С. Штейнер зазначав, що таковість визначається десятим малюнком у десяти биків, серії дзенських картинок з підписами у віршах і в прозі, що виражають етапи осягнення вчення школи^[9].

У дзен образ кола енсо виражає собою «справжню таковість»^[10].

Чаньські наставники часто використовували різні повсякденні ситуації для допомоги учням у «пізнанні речей в їх таковості» або «щоденного просвітлення»^[4]:

Одного разу до Чжао-чжоу звернувся монах:
— Вчителю, я все ще далекий від мети. Дайте мені повчання.
— Ти вже поснідав? — запитав майстер.
— Так, — відповів монах.
— Так піди і вимий за собой чашку!
В цей момент монах прозрів.

Дзенський майстер Доґен говорив про пізнання речей в їх таковісти наступним чином: «очі горизонтальні, ніс вертикальний», «сонце — на сході, місяць — на заході»^[11].

Дванадцять аспектів таковості (бхутататхата)

1. Таковість (татхата)
2. Носій (середовище) дхарм (дхармадхату)
3. Природа дхарм (дхармата)
4. Реальність (авітатхата)
5. Незмінність (ананія-татхата)
6. Універсальність або нерозрізненність (самата)
7. Невмирущість (відокремленість від народження та смерті)
8. Вічність
9. Вмістилище дхарм (дхармастхитита)
10. Межі реальності (бхута-коті)
11. Простір, порожнеча, нематеріальність (акаша-дхату, антарікша)
12. За межами думки і мови (ачінт'ядхату)

Див. також

• Таттва
• Татхагата
• Татхагатагарбха

Примітки

1. Дюмулен, 2003, с. 53.
2. Торчинов, 2002, с. 120.
3. Канаева, 2011, с. 676.
4. Дюмулен, 2003, с. 42.
5. Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 49.
6. Дюмулен, 1994, с. 56.
7. Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 180—181.
8. Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 187.
9. Штейнер, 2008.
10. Гарри, 2003, с. 92.
11. Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 229.

Література

• Гаррі І. Є. Дзен-буддійський світогляд Ейхей Догена. — М. : Видавнича фірма «Східна література» РАН, 2003. — 208 с. — ISBN 5-02-018316-4, ISBN 9785020183162.
• Дюмулен Г. Історія дзен-буддизму. — М. : ЗАО Центрполіграф, 2003. — 317 с. — ISBN 5-9524-0208-9.
• Дюмулен Г. Історія дзен-буддизму. Індія і Китай. — СПб. : ОРИС, 1994. — 336 с. — ISBN 5-88436-026-6.
• Канаева Н. А. Татхагата-гарбха // Філософія буддизму: енциклопедія / відп. ред. М. Т. Степанянц;. — М. : Сх. літ.,ІФ РАН, 2011. — С. 676—677. — ISBN 978-5-02-036492-9.
• Лепехов С. Ю., Донец А. М., Нестеркін С. П. Герменевтика буддизму / відп. ред. Б. В. Базаров. — Улан-Уде : БНЦ СО РАН, 2006. — 264 с. — ISBN 5-7925-0175-0.
• Лепехов С. Ю. До проблеми генезіса поняття «праджня», «татхата», «татхагатагарбха» // Humanistic Base Texts and the Mahayana Sutras. — Tartu : Centre for Oriental Studies, University of Tartu, 2008. — С. 162—193. — ISBN 978-9985-4-0540-6.
• Торчинов Є.О. Буддизм: Кишеньковий словар. — СПб. : Амфора, 2002. — 187 с. — ISBN 5-94278-286-5.
• Штейнер Є. С. Саторі, природа Будди, дхарма: як це співвідноситься з свідомістю і що робить з останнім дзенська практика // Точки — Puncta. — Інститут філософії, теології та історії святого Фоми, 2008. — № 1-4 (8). — С. 181—220. — ISSN 1680-614Х.
• Янгутов Л. Є. Концепція «татхати» в контексті дхармічної теорії фасян // Humanistic Base Texts and the Mahayana Sutras. — Tartu : Centre for Oriental Studies, University of Tartu, 2008. — С. 148—161. — ISBN 978-9985-4-0540-6.

Посилання

• Кругосвіт: Татхата [Архівовано 20 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Сайт Лотоса: Татхата [Архівовано 21 липня 2018 у Wayback Machine.]