Loading AI tools
елементи кухонного та лабораторного приладдя З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сту́па[1], зменш. сту́пка[2], ковга́нка[3][4], розм. салото́вка[5], заст. мущи́р[6] — товстостінний посуд, в якому за допомогою товкача подрібнюють харчові продукти, гірські породи, лікарські препарати тощо.
Слово ступка, очевидно, давнє запозичення з германських мов: прасл. *stǫpa («ступа», «товкач», «макогін») порівнюють з давн.в-нім. stampf («знаряддя для товчення»), дав.-англ. stampe («ступа»), сер.-н.-нім. stampe («трамбівка»); малоймовірна версія про питомо слов'янський характер слова[7].
Попередником ступи була неолітична зернотертка. Найдавнішими ступами є так звані скельні ступи[en] — циліндричні заглибини на скелястій поверхні.
Сучасні ступки виготовляють з металу, дерева, каменю.
Ковганка (салотовка) — невелика дерев'яна ступка для приготування товченого часнику чи цибулі, заправки з товченого сала для борщу та юшок. У ковганці товкли рибу чи м'ясо на товченики, подрібнювали печінку. У народі жартували: «Ковганка—салу переводчиця».[8]
У гірництві ступки застосовують при підготовці лабораторних проб руд, вугілля тощо до аналізу.
Ножна ступа складалася з горизонтального масивного обапола, а частіше з обрубаного кореня дерева з видовбаною в ньому заглибиною (ємою, ямою), до якої прикріплені паралельні бруси (підвалини), споряджені на протилежних кінцях підставками (лабками) і з'єднані поперечиною (попругою). На підвалинах лежить вал, до якого прикріплений важіль товкача (клюпач). Дно ями могло зміцнюватися залізним листом — капою[9]. У яму-ступу входить товстий міцний товкач (клюпа), прикріплений до кінця клюпача, на другому кінці якого, що знаходився під попругою, спиралася нога того, хто товче. Під час роботи робітник тримався руками за П-подібну підставку (ручник), закріплену на підвалинах[10].
Дещо іншу будову мала прохідна ступа. По обох боках колоди-ступи замість горизонтальних підвалин кріпились два вертикальні стовпи, з'єднаних нагорі та посередині двома товстими дошками (вишнім і нижнім прави́лами, вишнім і нижнім раменами); разом стовпи й правила називалися єрем («ярмо»). У правилах пророблено отвори, через які проходить чоторигранний товкач (макогін), що має у верхній частині потовщення (голову), а нижньою, оббитою залізом, уходить у заглибину. Унизу товкача є кілочок (клюк), до нього прив'язаний шнур, який іде догори, проходить через блок на верхньому правилі і спускається донизу, де кріпиться до педалі (ступатня), закріпленої в основі (підножях) з підставками (лабками)[10].
У Бразилії використовувався молольний пристрій, у якому товкач у ступі приводив у рух хитний важіль, який гойдався від потоку води, що падав на протилежний кінець з лотоків. Цей прилад відомий як «монжоло»[11].
Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису ступки:
І ступи, в яких формують тиглі, бувають двох родів – менші та більші. У менших фо-рмують тиглі, в яких срібло або золото відокремлюють від свинцю, що їх увібрав, а у великих – капелі, в яких срібло відокремлюють від міді та свинцю. Обидва роди ступок вигото-вляються з міді й не мають дна для того, щоб з них легко можна було витягувати готові тиглі. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.