Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стелс (англ. Stealth — нишком, таємно) — жанр відеоігор, у яких гравцеві потрібно непомітно пересуватися, ховатися, потаємно та швидко вбивати ворогів, і уникати викриття, щоб виконати поставлене завдання. Попри те, що цей жанр порівняно старий, існує не так багато відеоігор, що класифікуються як стелс-бойовики. Частіше за все трапляються проєкти, що містять елементи стелсу. Найбільшу популярність жанр отримав завдяки серіям відеоігор Thief, Metal Gear, Hitman, Splinter Cell, Assassin's Creed та іншим.
Першою відеогрою зі стелс-елементами вважається Castle Wolfenstein (не плутати з Wolfenstein 3D), випущена 1981 року компанією Muse Software. Стелс як жанр остаточно сформувався з виходом відеогри «Thief», яка кристалізувала всі основні елементи жанру у стилі фентезі. Але відомішим стелс-проєктом стала Metal Gear, випущена японською компанію Konami 1987 року для MSX2, пізніше портована на NES. Відеогра заклала багато принципів, що складають основу сучасних стелс-проєктів, які тяжіють не до фентезійної, а технічної тематики[1], і стала досить успішною, розійшовшись більш ніж мільйоном копій.
За Metal Gear пішли два незалежні сиквели відеогри, випущені 1990 року: Snake's Revenge (створений без участі головного дизайнера серії Хідео Кодзіми та не є частиною офіційної хронології Metal Gear) в Америці та Європі для NES і Metal Gear 2: Solid Snake (офіційний сиквел, спродюсований Кодзімою) у Японії на MSX2. Snake's Revenge практично не привніс нічого нового в ігровий процес, змістивши баланс убік бойовика. Metal Gear 2 ж своєю чергою внесла чимало змін і поліпшень в ігровий процес, зокрема суттєво покращений ігровий штучний інтелект супротивників.
Відомо, що популярний шутер Wolfenstein 3D також міг стати стелс-відеогрою. Впродовж розроблення Wolfenstein 3D, розробники з id Software експериментували зі стелсом, надавши гравцеві можливість прокрадатися за спинами ворогів або перевдягатися у ворожу форму, але в підсумку нічого із цього до відеогри не потрапило. Жанр не використовувався аж до виходу відеогри Goldeneye 007 для Nintendo 64 1997 року, у якій, щоб виконати завдання, можна було використовувати як грубу силу, так і стелс, який часто був безпечніше для проходження, як у Thief: The Dark Project.
Стелс-відеоігри не мали масової популярності аж до виходу Metal Gear Solid (наприклад, Thief здобула нагороду, але в номінації «Ліве Різьблення» — за версією журналу Game.exe), яка завдяки приголомшливому успіху незабаром отримала сиквел Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty, приквел Metal Gear Solid 3: Snake Eater і безліч побічних ігрових відгалужень. Splinter Cell значно популяризував жанр для персональних комп'ютерів — було випущено п'ять повноцінних проєктів. Серія Hitman створила цілий піджанр стелсу — «соціальний» стелс, в якому гравцю потрібно не ховатися в тіні, а ховатися серед людей, гублячись у натовпі, змінюючи одежу та намагаючись не привертати зайвої уваги.
Останнім часом розробники часто додають у свої відеоігри інших жанрів стелс-елементи, щоб урізноманітнити ігровий процес. Тут варто відзначити проєкти No One Lives Forever, Syphon Filter, Commandos, Prisoner of War, Perfect Dark, Far Cry, Deus Ex, The Elder Scrolls IV: Oblivion і Counter-Strike: Condition Zero, Splinter Cell: Conviction у яких ця комбінація жанрів вийшла досить вдало.
Ігровий процес стелс-відеоігор значно відрізняється від бойовиків. Часто у відеоіграх цього жанру гравець дуже вразливий і може загинути від пари поранень. У багатьох стелс-відеоіграх гравцеві доводиться усувати ворогів непомітно, щоб не викликати тривогу, оскільки тоді кількість ворогів значно зросте.
Ігри, які просунули вперед жанр стелс.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.