Loading AI tools
український правник, громадський і політичний діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Данило Стахура (19 грудня 1860, Поляни, Дуклянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 20 грудня 1938, Прага, Чехословаччина) — український суспільний і політичний діяч, адвокат; організатор Самбірщини, Ярославщини, Любачівщини й Берегівщини, посол до австрійського парламенту від Національно-Демократичної Партії (1907–1911). Доктор права.
д-р Данило Стахура | |
---|---|
Посол до Австрійського парламенту | |
17.06.1907 — 30.03.1911 | |
Наступник | Цегельський Лонгин Михайлович |
Народився | 19 грудня 1860 м. Поляни, Дуклянський повіт, Королівство Галичини і Лодомерії, Австрійська імперія |
Помер | 20 грудня 1938 (78 років) Жижков, м. Прага, Чехословаччина |
Похований | Ольшанський цвинтар |
Виборчий округ | 67 |
Відомий як | громадський і політичний діяч |
Громадянство | Австрійська імперія → Австро-Угорщина → Чехословаччина |
Національність | українець |
Alma mater | Львівський університет |
Політична партія | Українська національно-демократична партія |
Діти | Роман, Михайло |
Рідня | Байлюк Ієронім |
Професія | суддя |
Звання | доктор права |
Релігія | греко-католик |
Данило Стахура народився в селянській родині в містечку Поляни Дуклянського повіту на Лемківщині.
Гімназію закінчив у Перемишлі, правничі студії у Львові. На Самбірщині працював із 1891 року, організатор філії товариства «Просвіта» в Самборі з 03.09.1891. З 1898 закладав читальні «Просвіти», курси для неграмотних, торговельні спілки, каси, крамарські курси, курси хліборобського вишколу, організує політичне життя тощо. У 1903 організовує «Народний Комітет», в 1907 році його обрали до австрійського парламенту від 67-го двомандатного округу (судові повіти Ярослав, Радимно, Любачів, Чесанів, Сенява і Порохник). У парламенті увійшов до Руського клубу[1]. Співорганізатор каси «Народний Дім» (згодом галицький Українбанк), філії «Сільський Господар» в Самборі.
У квітні 1915 року вивезений росіянами до Симбірську, після лютневої революції 1917 року повернувся та оселився в м. Берегове на Закарпатті, де заклав філію «Просвіти» і та її кружки у довколишніх селах. Тут він отримує горожанство, у 1920 році стає радником, а у 1937 році — надрадником окружного суду, голови сенату та віце-президента суду[2].
1932 року віддає товариству «Бойківщина» у безоплатну оренду на 10 років частину своєї кам'яниці на вул. Тихій, 1 у Самборі під музей «Бойківщина», який згодом підтримував експонатами та розвідками бойківських писанок. З 1934 року на пенсії в Ужгороді, далі працюючи в «Просвіті».
Помер 20 грудня 1938 року в м. Празі, під час відвідин своєї родини на свята. Похований на Ольшанському цвинтарі у Празі[3].
Виховав п'ятеро дітей — двох синів Романа і Михайла, що продовжили справу батька і стали адвокатами; Роман мешкав у Сваляві, а Михайло — у Севлюші та трьох доньок[4].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.