Спостереження
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Спостере́ження (англ. observation) — метод наукового дослідження, що полягає в активному (систематичному, цілеспрямованому, планомірному) та навмисному сприйнятті об'єкта, в ході якого здобувається знання про зовнішні сторони, властивості й відносини досліджуваного об'єкта. Спостереження містить у собі як елементи: спостерігача (суб'єкта), об'єкт спостереження та засоби спостереження. Як останні в розвинених формах спостереження використовуються різноманітні спеціально створені прилади, що виступають як продовження й посилення органів чуття людини, а також використовувані як знаряддя впливу на об'єкт (що перетворює спостереження на складову частину експериментальної діяльності).
Основні методологічні вимоги до спостереження такі:
- активність (не споглядання об'єкта, а пошук і фіксація дослідником потрібного ракурсу бачення його),
- цілеспрямованість (увага повинна фіксуватися тільки на явищах, що цікавлять),
- планомірність і навмисність (проходження за певним планом або сценарієм),
- системність (ведення за певною системою для багаторазового сприйняття об'єкта в заданих режимах)[1].
Переваги методу спостереження
- здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що їх досліджують.
- можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах та у реальному часі.
- можливість широкого охоплення події та опису взаємодії всіх її учасників.
Недоліки методу спостереження
- обмеженість і частковий характер кожної ситуації, за якою спостерігають.
- складність, а іноді й неможливість повторення спостереження.
- суб'єктивність спостерігача-соціолога.