Соя (рід)
рід рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії
рід рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Соя (Glycine) — рід квіткових рослин з родини бобових. Найвідомішим видом є соя звичайна (Glycine max). Хоча більшість видів зустрічаються лише в Австралії, ареал сої простягається до Східній Азії й Китаю. Займає тропіки, субтропіки та помірний пояс Східної півкулі.
| Соя | |
|---|---|
 | |
| соя звичайна (Glycine max) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Підродина: | Метеликові (Faboideae) |
| Триба: | Phaseoleae |
| Підтриба: | Glycininae |
| Рід: | Соя (Glycine) Willd. |
| Типовий вид | |
| Glycine clandestina J.C. Wendl. | |
| Синоніми | |
|
Список
| |
 Вікісховище: Glycine (Fabaceae) | |
Це однорічні чи багаторічні трав'янисті рослини, вони в'юнкі, повзучі чи прямовисні. В'юнкі в'ються вгору проти годинникової стрілки. Корені трав'янисті або майже дерев'янисті, зазвичай з бульбочками. Листки розташовані почергово, спірально або в два ряди на стеблі; вони перисто-3(7)-листочкові; прилистки дрібні, вільні, зазвичай опадні. Суцвіття пазушні, китицеподібні чи зонтикоподібні. Квітки невеликі, двостатеві, зигоморфні, на ніжках чи сидячі, поодинокі чи зібрані у вузлах. Приквітки малі біля основи квітконосу й приквітники парні, біля основи чашечки. Чашечка плівчаста, дзвінчаста, волосиста, глибоко 2-губа; верхні 2 частки зрощені, нижні 3 ланцетні до щетинкоподібної. Віночки мають типову будову метеликових квіток. Віночок зазвичай пурпуровий, світло-пурпуровий чи білий, трохи довший за чашечку, голий; пелюстки довгокігтисті; штандарти великі, підкруглі чи зворотно-яйцюваті; крила вузькі, злегка зрощені з кілями; кілі коротші за крила, тупі, верхівка незакручена. Десять плідних тичинок не зрощені з пелюстками і чітко чергуються довші з коротшими. Боби лінійні чи довгасті, прямі чи зігнуті. Насіння 1–5, яйцювато-видовжені, майже сплюснуто-чотирикутні, сплющені або округлі. У деяких видів боби перебувають у землі, подібно до арахісу. Підземні плоди зазвичай містять тільки одне насіння, плоди, що дозрівають на повітрі, зазвичай містять від двох до чотирьох, рідше п'яти насіння[1].
Glycine max використовується в їжу. Рослина має медичне використання. Іноді її вирощують як сидерат. Олія має дуже широкий спектр застосування і широко використовується в хімічній промисловості. Рослина є чудовим джерелом біомаси. Олію з насіння можна використовувати як дизельне паливо, а стебла можна спалювати як паливо[2].
Glycine tomentella має медичне використання. Цей вид є третинним генетичним родичем сої (Glycine max) і як такий має потенціал у програмах селекції[3].
Glycine tabacina використовується в їжу, а саме корінь рослини. Рослина має медичне використання[4].
Glycine soja використовується в їжу. Рослина має медичне використання. Олія має дуже широкий спектр застосування і широко використовується в хімічній промисловості. Цей вид є диким предком культивованої сої та має потенційну цінність як генетичний ресурс, особливо при розведенні для підвищення врожайності[5].
Назва роду Glycine спочатку була введена Карлосом Ліннеєм у першому виданні Genera Plantarum. Воно походить від грецького «glykys» (солодкий) і, ймовірно, стосується солодкості грушоподібних їстівних бульб, вироблених рослиною Glycine apios, тепер відомою як Apios americana. Соя — запозичення із західноєвропейських мов; німецька, нідерландська, англійська й французькі назви зводяться до яп. shoyu (so-ju), що значить «соєва олія», що походить від китайської ciang-yu (теж «соєва олія»)[6].
Підрід Soja (Moench) F.J. Herm.
