![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6f/100-%25D0%25BC%25D0%25BC_%25D0%25BF%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B8%25D0%25B2%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%25D1%258F_%25D0%25BF%25D1%2583%25D1%2588%25D0%25BA%25D0%25B0_%25D0%259C%25D0%25A2-12_%25286%2529.jpg/640px-100-%25D0%25BC%25D0%25BC_%25D0%25BF%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B8%25D0%25B2%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%25D1%258F_%25D0%25BF%25D1%2583%25D1%2588%25D0%25BA%25D0%25B0_%25D0%259C%25D0%25A2-12_%25286%2529.jpg&w=640&q=50)
Сошник (артилерія)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Сошни́к — пристрій у лафеті гармати (чи в шасі САУ) для запобігання її відкочуванню в момент пострілу[1]. Являє собою лезо або ківш, закопувані в землю і влаштовані таким чином, щоб входити глибше в землю при пострілі, уможливлюючи обходитися без повторного наведення.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6f/100-%D0%BC%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%9C%D0%A2-12_%286%29.jpg/640px-100-%D0%BC%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%9C%D0%A2-12_%286%29.jpg)
Прообраз сошника з'явився наприкінці XIX століття: це було полотно штикової лопати, що кріпилося на кінці хобота або станин лафета. Для приведення в бойову готовність його слід було закопувати якомога глибше. При пострілі воно входило ще глибше в землю, зводячи до мінімуму зміщення гармати. Для більшого пом'якшення відбою до 1898 р. робилися спроби застосування підпружинених сошників. Ефективність таких пристроїв була низька, після того, як в 1897 році з'явилася французька 75-мм гармата М1897 з гідропневматичним гальмом відкоту, від підпружинених сошників відмовилися.
У лафетів з розсувними станинами сошники кріпляться на їхніх кінцях і заглиблюються в землю після приведення гармати в бойове положення. У самохідних гармат сошники розміщені в кормовій частині шасі й часто мають настільки велику вагу, що їх доводиться приводити в дію гідравлічним приводом.
Сошники застосовуються в артилерії з XIX століття на багатьох великокаліберних гарматах. Широко використовуються як на буксированих гарматах, так і на самохідних, оскільки є ефективним і простим способом мінімізації зміщення ствола після пострілу, що дозволяє не змінювати положення гармати. З 1930-х років буксировані гармати, як правило, мають лафет з двома чи трьома розкладаними упорами із сошниками. У конструкції САУ, навпаки, з 1980-х років сошники майже не застосовуються внаслідок підвищених вимог до мобільності: масивний сошник має значну масу і потребує часу для приведення в бойове положення.