Loading AI tools
історичний та археологічний музей у Києві З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Скарбн́иця Націон́ального муз́ею іст́орії Украї́ни (раніше Музей історичних коштовностей України) — музей, що є філією Національного музею історії України. Тематика експозиції — історичні і мистецькі пам'ятки з дорогоцінних металів та коштовного каміння. Знаходиться на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
| Скарбниця Національного музею історії України | |
|---|---|
 | |
| 50°26′09″ пн. ш. 30°33′28″ сх. д. | |
| Тип | археологічний і історичний |
| Частина від | Державний історичний музей Української РСР |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Адреса | 01015 вул. Лаврська, 9 |
| Засновано | 1963 |
| Режим роботи | щодня, окрім понеділка, 10:00—17:45, каса до 17:00 |
| Вартість | 100 грн, пільговий — 50 грн. |
| Директор | Панченко Наталія Олександрівна |
| Сайт | nmiu.org |
  Скарбниця Національного музею історії України (Україна) | |
 | |
 Скарбниця Національного музею історії України у Вікісховищі | |
Філія створена за урядовим наказом від 1963 року під назвою «Золота комора» як відділ Державного історичного музею УРСР[1]. Початкову колекцію було створено відповідно до наказу передати з двадцяти музейних установ вироби з дорогоцінних металів і коштовного каміння[1]. Під новостворений музейний заклад було пристосовано корпус № 12 (Ковнірівський корпус) на території Державного заповідника «Києво-Печерська Лавра», колишня монастирська пекарня й книжковий магазин.
Філію відкрили для відвідувачів 4 січня 1969 року.
Окрім переданих експонатів з музеїв, важливим внеском до створення Музею історичних коштовностей стали колекції знахідок (загалом понад 30.000 одиниць), що надійшли з Інституту археології АН УРСР[1].
У 2004 році був проведений ремонт й оновлена експозиція. Була капітально відремонтована будівля, філія одержала сучасне експозиційне та фондове обладнання.[1].
16 листопада 2015 колектив філії публічно висловив незгоду з наказами і новою структурою НМІУ, а також ліквідацією статусу колекції МІКУ, і вважав, що рішення тогочасного директора НМІУ Тетяни Сосновської є помилковими і можуть призвести до невідворотних наслідків.[2][3]
У 2021 році філія була перейменована з «Музей історичних коштовностей України» на «Скарбниця Національного музею історії України»[4].
Після початку великого військового вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, постійна музейна експозиція та тимчасові виставки були демонтовані, музейні артефакти переміщенні до безпечного місця[5]. За час воєнного стану в Україні у Скарбниці відкрилася низка тимчасових виставок. У квітні 2023 року діяло три з них: «Європейська Україна. Доба Мазепи», «Збережено в Україні», виставка про традиційну культуру кримських татар «Miras. Спадщина»[6].
28 листопада 2023 р. у Скарбниці презентували ЗМІ експонати з чотирьох музеїв окупованого Криму, які були представлені на виставці «Крим — золотий острів у Чорному морі» в Амстердамі, та повернулися до України напередодні, після майже 10-річної судової тяганини між Україною та Росією. Україні повернули 565 експонатів, серед них були античні скульптури, скіфські та сарматські прикраси, китайські лакові шкатулки, яким близько двох тисяч років та багато іншого.[7]
Філія займає споруду XVIII століття, колишню монастирську пекарню, побудовану за проєктом українського архітектора Степана Ковніра.
Ковнір працював у монастирі майже 40 років і це одна з оригінальних споруд будівничого, що навчався не в академії, а під час будівництва. На відміну від Йогана Шеделя, мистецької освіти в Європі отримати не міг. Тим більша вартість участі Ковніра в побудові лаврської дзвіниці, Кловського палацу та інших.
Фонд нараховує понад 56 тисяч предметів археології та ужиткового мистецтва з дорогоцінних металів та коштовного каміння. Експонати є своєрідним коштовним літописом України від епохи бронзи й античності до сучасності.
Експозиція виставлена в дев'яти залах за історико-хронологічним принципом.
До рідкісних зразків барокового золотарства початку XVIII ст. належать шати (золоті ризи) до ікони Дігтярівської Божої матері. Вони створені коштом гетьмана Івана Мазепи, де колись був і герб гетьмана у нижній частині риз[1].
До творів іноземних майстрів відносяться піхви кинджалу, оздоблена слоновою кісткою і коштовним камінням (Іран, XVIII ст.), ваза в техніці емалі (Московія, XVII ст.), жіночі прикраси майстрів Бухари XVII ст.
Наукова робота є одним з основних напрямків діяльності музею. У Скарбниці Національного музею історії України щороку проходить спеціалізована наукова конференція «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки»[8].
Адреса музею: 01015, Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 12.
Музей працює з вівторка до неділі — з 10:00 до 17:45 (каса працює до 17:30). Вихідний день — понеділок. Остання п'ятниця місяця після 14:00 — санітарний день.
Перший вівторок місяця — вхід безкоштовний, але екскурсійне обслуговування платне.[9]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
