Свержин Володимир Ігорович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Володимир Свержин | ||||
|---|---|---|---|---|
 на фестивалі фантастики «Зоряний міст» у 2008 році | ||||
| Ім'я при народженні | Володимир Ігорович Фідельман | |||
| Псевдонім | Свержин, Фідель | |||
| Народився | 9 лютого 1965 Харків | |||
| Помер | 5 квітня 2020 (55 років) СПб, РФ | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Національність | єврей | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1997 — | |||
| Напрямок | фантастика | |||
| Жанр | історичне фентезі | |||
|
| ||||
 Свержин Володимир Ігорович у Вікісховищі | ||||
Володи́мир Све́ржин (9 лютого 1965, Харків — 5 квітня 2020, Санкт-Петербург), справжнє ім'я Володимир Ігорович (за деякими даними - Ізраїлевич) Фідельман[1] — український письменник-фантаст, який писав російською мовою. З 2014 року проживав у РФ. За власними словами — «антимайдановець», «колабораціоніст», учасник "московського «З'їзду сепаратистів» (2016). Участь у Війні на Донбасі на боці бойовиків не підтверджується жодними доказами, окрім його власних слів у інтерв'ю російським ЗМІ.
Володимир Свержин народився 9 лютого 1965 у м.Харків. У 1981 році був виключений зі школи «за хуліганство». Деякий час працював на харківських заводах. Середню освіту здобув у школі робітничої молоді.
Був призваний до армії, служив на Балтійському флоті. Після армії працював у Харківському оперативному з'єднанні, в ХТТУ, вчився на історичному факультеті Харківського державного університету, був активним учасником політичних подій 1987—1991 років, працював журналістом, охоронцем, начальником служби охорони, спеціалістом з геральдики.
З 1995 р. Володимир Свержин — президент Науково-дослідницького Центру Експериментальної Історії розвитку цивілізації. Представник Геральдичної Палати (Україна) та Російської Геральдичної Колегії зі Східної України, майстер клинка, інструктор Федерації контактного карате, член Міжнародної Професійної Конфедерації каскадерів.
В 2014 році оголосив про своє несприйняття Євромайдану. З початком бойових дій на Донбасі перейшов на сторону ворога і «вступив» (з його власних слів) в так звану «армію Новоросії», де начебто служив офіцером (в базі даних «Миротворець» на момент написання статті був відсутній, імовірно, участь у реальних бойових діях проти України - голослівна, «фентезійна», альтернативно-історична, що цілком в дусі творчого методу автора).
В 2016 взяв участь у так званому «Всесвітньому з'їзді сепаратистів» (Діалог націй [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]) у Москві, на якому дав дуже сумнівне в сенсі правдивості інтерв'ю «Справа солдата» [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] Літературній Газеті, Жив у Санкт-Петербурзі та Москві.[2]
В 2018 році був внесений в базу даних "Миротворець" як член виборчої комісії на дільниці № 105 на незаконних виборах в ТО Криму від "Російської партія садоводів" (що видається сумнівним, беручи до уваги іронічно-зверхнє відношення до фізичної праці більшості його літературних персонажів).
Мав хворобу серця, від якої помер у Санкт-Петербурзі на початку епідемії Ковід-19.
У березні 1982 року Володимир Свержин дебютував на щорічному семінарі молодих авторів при харківському відділенні Спілки Письменників.
Романи Свержина можна віднести до пригодницької фантастики з елементами альтернативної історії. Автор найбільш відомий за циклом «Інститут експериментальної історії». Книги автора видавались більше всього в РФ.
Назви творів наведені російською мовою
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
