Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Са́ншу I (порт. Sancho I; 11 листопада 1154 — 26 березня 1211) — король Португалії (1185—1211). Представник португальської Бургундської династії. Народився в Коїмбрі, Португалія. П'ята дитина і другий син португальського короля Афонсу І та Матильди Савойської, дочки савойського графа Амадея III. Батько португальського короля Афонсу II. Регент королівства (1169—1185).
Саншу I | ||
| ||
---|---|---|
6 грудня 1185 — 26 березня 1211 | ||
Попередник: | Афонсу І | |
Наступник: | Афонсу II | |
| ||
1169 — 6 грудня 1185 | ||
Співправитель: | Тереза | |
Народження: |
11 листопада 1154 Коїмбра, Португалія | |
Смерть: |
26 березня 1211 (56 років) Коїмбра, Португалія | |
Причина смерті: | проказа | |
Поховання: | Монастир Святого Хреста | |
Країна: | Португальське королівство | |
Релігія: | католик | |
Рід: | Бургундська | |
Батько: | Афонсу І | |
Мати: | Матильда Савойська | |
Шлюб: | Дульса Арагонська | |
Діти: | Тереза, Санша, Афонсу II, Педру, Фернанду, Мафалда, Беренгарія | |
Учасник Реконкісти. Продовжив діяльність батька, спрямовану на утвердження самостійності Португалії. Одружився з арагонською інфантою Дульсою (1174), уклавши португальсько-арагонський союз. Вів війни із Леонським королівством у Галісії та мусульманськими державами на півдні Піренейського півострова. Першим із португальських монархів утримував Сілвеш (1188—1191)
Проводив активну колонізацію прикордонних земель, спустошених війнами; за підтримки своєї сестри Терези, графині Фландрії, заселяв країну фламандцями та бургундцями. Заклав місто Гуарда (1199), а також дарував права міського самоуправління Говеї та Ковіляну (1186), Брагансі (1187), Белмонте (1199) тощо. Сприяв розвитку землеробства, ремесел і торгівлі. Першим із португальських монархів почав земельно-правові конфлікти з Церквою та єпископами. Помер у Коїмбрі, похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста. Прізвисько — Засели́тель (порт. o Povoador).
Саншу І народився 11 листопада 1154 року в Коїмбрі, в родині португальського короля Афонсу І з Бургундського дому. Він був п'ятою дитиною і другим сином від законної дружини-королеви Матильди Савойської, доньки савойського графа Амадея ІІІ[2]. Хлопець з'явився на світ у день святого Мартина Турського, тому батьки охрестили його Мартином (порт. Martinho, Мартіньо, Мартіню)[3][4][1]. 1155 року, коли помер його старший брат та престолонаслідник Енріке, він опинився єдиним спадкоємцем Португальської корони й отримав нове ім'я — Саншу (Санчо).
1169 року батько-король Афонсу отримав тяжке поранення в ногу під Бадахосом й не міг виконувати свої обв'язки як раніше. Від його імені державними справами почала керувати регентська рада, в якій за рішенням короля головою-регентом став Саншу. 15 серпня 1170 року батько висвятив сина-спадкоємця в лицарі й проголосив другою людиною в королівстві[5]. Молодий регент займався як військовими, так і цивільними справами. Від 1173 року він ділив свої обов'язки із сестрою Терезою, яку офіційно проголосили престолонаслідницею на рівні з братом; вона займалася цивільним державними справами до 1184 року (коли була віддана заміж до Фландрії, за графа Філіппа)[6]. Крім цього, з вересня 1172 року в головуванні ради брав участь інфант Фернанду, бастард короля Афонсу[7].
1174 року Саншу одружився із арагонською інфантою Дульсою, молодшою сестрою арагонського короля Альфонсо ІІ[8]. Цей шлюб створив союз Португалії та Арагону, скерований на укріплення незалежності обох королівств на Піренейському півострові[9][10] . На той час монархи Кастильського та Леонського королівств не визнавали португальської самостійності, а Святий Престол зволікав із визнанням португальського королівського титулу. Того ж року Афонсу І по-суті відійшов від державних справ, ймовірно через хворобу, й передав усі важелі управління законному синові[8].
1178 року Саншу здійснив великий рейд вглиб мусульманських володінь в Іспанії. Здобувши перемоги у боях поблизу Севільї та на річці Гвадалквівір, він зірвав підготовку маврів до нападу на португальські землі.
6 грудня 1185 року 76-річний король-батько Афонсу І помер; його 31-річний син Саншу І став другим королем Португалії. Офіційна коронація відбулася 9 грудня того ж року в Коїмбрському соборі[11]. Столицею держави залишилася Коїмбра.
В часи свого правління Саншу І проводив перманентні військові операції на двох фронтах: на півночі йшла прикордонна війна за володіння Галісією проти Кастильсько-Леонського королівства, а на півдні — Реконкіста проти мусульманських держав-тайф. Боротьба тривала з перемінним успіхом. Так, 1188 року за допомоги хрестоносців-учасників Третього хрестового походу Саншу здобув мавританське місто Сілвеш, великий комерційний центр на півдні регіону Аль-Гарб (Алгарве), з населенням 20 тисяч осіб[12]. Він укріпив його і спорудив Сілвешський замок, що зберігся до сьогодні. Але 1191 року місто знову захопили мавританські сили халіфа Абу Юсуфа Якуба аль-Мансура[13]. Так само маври здобули Торреш-Новаш, що опирався 10 днів. Король не міг захистити свої здобутки на півдні через загрозу з боку Леону на півночі.
Саншу І присвячував багато уваги політичній та адміністративній організації Португальського королівства. Він накопичував золото у державній скарбниці, карбував власну монету; сприяв розвитку землеробства, ремесел та купецтва, які заохочував низькими податками та пільгами. На території провінцій Бейра та Трансмонтана король будував нові поселення, а також перетворював старі на містечка, надаючи їм самоврядування. Зокрема, Саншу заклав місто Гуарда (1199)[14], а також дарував форалом муніципальні права Говейї та Ковіляну (1186), Брагансі (1187), Сан-Вісенте-да-Бейрі (1195) і Белмонте (1199). Ці заходи були скеровані, насамперед, на колонізацію малозаселених або безлюдних теренів королівства, особливо в прикордонних районах. Серед переселенців, запрошених Саншу, більшість походила з Фландрії та Бургундії, де правила його сестра Тереза. Завдяки такій політиці король отримав у історіографії прізвисько «Заселитель»[15].
За життя Саншу І мав пристрасть до літератури та навчання. Він написав декілька збірників поезії, а також власним коштом делегував португальців до іноземних навчальних закладів, зокрема до Болонського університету. 1192 року король дарував 400 золотих Коїмбрському монастирю Святого Хреста для тих ченців, що хотіли навчатися у Франції.
У 1188 або 1189 році Саншу І передав своїй дружині Дульсі дохід з земель Воги, Санта-Марія-да-Фейри та Порту[16]. В жовтні 1209 року він оприлюднив свій останній заповіт, що став причиною майбутньої політичної кризи[17]. Згідно із цим заповітом королівські доньки-інфанти Тереза, Санша і Мафалда отримували титули королев та володіння у Центральній Португалії разом із замками в Монтемор-у-Велю, Аленкері та Сейї. Таке рішення йшло врозріз із планами королевича і спадкоємця трону Афонсу II, який прагнув централізації влади й володінь у королівських руках.
26 березня 1211 року Саншу І помер в Коїмбрі, у 56-річному віці. Його поховали у Коїмбрському монастирі Святого Хреста, поруч із батьком Афонсу. Новим португальським королем став Афонсу ІІ.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.