Сангіран
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Сангіран — місцезнаходження на острові Ява в Індонезії, відоме своїми археологічними розкопками[2].
Стоянка древньої людини в Сангірані | |
---|---|
Sangiran Early Man Site [1] | |
Світова спадщина | |
Фрагмент викопних знахідок в Сангірані (Сангіран-17) | |
7°27′00″ пд. ш. 110°51′00″ сх. д. | |
Країна | ![]() |
Тип | Культурний |
Критерії | iii, vi |
Об'єкт № | 593 |
Регіон | Азія і Океанія |
Зареєстровано: | 1996 (20 сесія) |
![]() | |
![]() |
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a4/Indonesia_location_map.svg/640px-Indonesia_location_map.svg.png)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/39/Calvaria_Sangiran_II_%28B%29.jpg/640px-Calvaria_Sangiran_II_%28B%29.jpg)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3d/Sangiran_IV_%28Palate%29.jpg/640px-Sangiran_IV_%28Palate%29.jpg)
Згідно зі звітом UNESCO (1995) Сангіран визнаний одним з найбільш важливих місцезнаходжень у світі для вивчення викопної людини, поряд з такими об'єктами як Чжоукоудянь (Китай), Вілландра (Австралія), Олдувай (Танзанія) і Стеркфонтейн (Південна Африка)[3].
Площа об'єкта становить близько 56 км² (7 x 8 км). Він розташований в Центральній Яві, приблизно за 15 кілометрів на північ-північний схід від міста Суракарта, в долині річки Соло[4].
У 1883 році голландський палеоантрополог Ежен Дюбуа провів попередні польові роботи в Сангірані. Однак, не знайшовши багато скам'янілостей Дюбуа переніс свою увагу на Трініль у Східній Яві, де зробив кілька значних відкриттів. У 1934 році антрополог Густав Генріх Ральф фон Кенігсвальд приступив до вивчення цієї області. Під час розкопок були знайдені останки одного з перших відомих предків людини — пітекантропа («яванської людини», тепер класифікованого як людина прямоходяча). Було виявлено близько 60 великих людських скам'янілостей, серед них — загадкові мегантроп і Sangiran 2.
Останки гомінідів були знайдені в шарах віком 0,7-1,15 млн років. Знахідки Sangiran 1, 4, 5, 6, 9, 14, 22, Brn-1996.04 та інші відносяться до більш давньої формації Сангіран, знахідки Sangiran 2, 3, 8, 10, 12, 15, 17, 21, 26, 1997.06 та інші — до більш молодої формації Бапанг (Кабух).
У 1996 році ЮНЕСКО зареєструвала Сангіран як об'єкт всесвітньої спадщини[5].