Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Русалка Фіджі (також русалка з острову Фіджі) була експонатом, що складався з тулуба та голови молодої мавпи, пришитої до задньої половини риби. Це була звичайна риса інтерактивних шоу, де його представляли як муміфіковане тіло істоти, яка нібито була наполовину ссавцем і наполовину рибою — русалкою. Оригінал мав риб'ячу луску з шерстю тварин, накладену на тіло, а з торса звисали груди. Рот був широко розкритий з оскаленими зубами. Права рука була притиснута до правої щоки, а ліва підсунута під ліву нижню щелепу. [2] Цю русалку нібито спіймали біля островів Фіджі в південній частині Тихого океану. Кілька копій і варіацій також було зроблено та виставлено під подібними назвами та приводами. [3] П. Т. Барнум виставив оригінал в Американському музеї Барнума в Нью-Йорку в 1842 році, але потім він зник — ймовірно, був знищений в одній із численних пожеж, які знищили частину колекцій Барнума.
Барнум у своїй автобіографії описав русалку як «потворну висохлу, чорну на вигляд мініатюрну особину, близько 3 футів завдовжки. Її рот був відкритий, хвіст перевернутий, а руки витягнуті вгору, що створювало враження ніби істота померла в тяжких муках», що є значним відхиленням від традиційних зображень русалок як привабливих істот [4] .
Американський морський капітан Семюел Баррет Едес купив «русалку» Барнума у японських моряків у 1822 році за 6000 доларів [2] [5] на гроші з рахунку корабля. </ref> За іншими даними, капітан американського китобійного судна купив його за 5000 доларів у Батавії, Голландська Індонезія. У будь-якому випадку, вважається, що русалка є однією з багатьох, що комерційно виготовлялися в Японії рибалками з почуттям гумору та прагненням до прибутку. Можливо, в даному випадку це була комбінація блакитної мавпи та лосося».
Русалка була виставлена в Лондоні в 1822 році, прорекламована в публікації Дж. Лімберда в Mirror [6] і була показана в кав'ярні Turf на вулиці Сент-Джеймс . Гравюру з нею зробив художник Джордж Крукшенк у 1822 році.
Син капітана Едеса заволодів русалкою та продав її Мозесу Кімболу з Бостонського музею в 1842 році, а того літа він привіз її до Нью-Йорка, щоб показати П.Т.Барнуму . [6] Барнум доручив натуралісту оглянути його, який не хотів підтвердити його автентичність. </ref> [7] Тим не менш, Барнум вірив, що реліквія приверне публіку до музею. Кімбол залишився єдиним власником істоти, а Барнум орендував його за 12,50 доларів на тиждень. [8] Барнум привернув увагу до об’єкта, доручивши своєму агенту надіслати анонімні листи до нью-йоркських газет із Монтгомері, штат Алабама, та Чарльстона, штат Південна Кароліна, стверджуючи, що «доктор Дж. Гріффін» має об’єкт, який він спіймав у Південній Америці. Гріффіна насправді видавав Леві Лайман, один із соратників Барнума. [9] [7] Щоб зберегти план, Гріффін заселився в готель у Філадельфії, а потім показав русалку господареві в подяку за його гостинність. Господар був настільки заінтригований, що попросив Гріффіна показати його друзям, багато з яких були редакторами. [7] [10]
Гріффін поїхав до Нью-Йорка та показав її невеликій аудиторії, а потім демонстрував як Русалку Фіджі в концертному залі протягом тижня. [9] Насправді її демонстрували лише п’ять днів, оскільки Барнум «переконав» Гріффіна принести його в Американський музей природної історії. Барнум надрукував 10 000 брошур, які описували загальну інформацію про русалок і зокрема історії про його особину. [9]
У своїх «Таємницях інтерактивних шоу » Джо Нікелл документує кількох сучасних претендентів на титул «справжньої» оригінальної русалки Барнума, або, як він їх описує, «підробки на підробку Барнума». Експонати в «Ripley's Believe It or Not!», «Sideshow by the Seashore Коні-Айленда» та «Подорожнє шоу Боббі Рейнольдса» претендують на те щоб бути оригіналом, але, на думку Нікелла, нікому з них не варто вірити. [11] Він також описує розвиток підробних русалок, який використовує складну систему проектування зображення живої жінки в акваріум, створюючи враження, що її довжина всього один-два дюйми. Він розповідає історію виконавиці, яка курила сигарету підчас виступу; чоловік ззовні зіткнувся з розлюченим відвудувачем, який вимагав пояснення, як це можливо, якщо «русалка» була під водою. [11]
Посібник зі створення русалки Фіджі з’явився в номері журналу Fortean Times за листопад 2009 року в статті, написаній експертом зі спецефектів і аніматором стоп-моушн Аланом Фрісвеллом. Замість того, щоб будувати фігуру з частин риби та мавпи, Фрісвелл використовував пап’є-маше та мастило для моделювання, закріплене клеєм для шпалер і з волоссям ляльки, приклеєним до шкіри голови.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.