Робер Мерль

|Ukrcenter= |Примітки=

Робер Мерль
Robert Merle
Робер Мерль, 1964
Народився	28 серпня 1908(1908-08-28) Тебесса, Алжир[1]
Помер	28 березня 2004(2004-03-28) (95 років) Грорувр[2][1] ·інфаркт міокарда
Поховання	Q110349205?
Громадянство	Франція
Національність	француз
Діяльність	прозаїк
Alma mater	ліцей Людовика Великого, Lycée Michelet, Vanvesd і Паризький літературний факультетd (1948)[3]
Мова творів	французька
Роки активності	1949—2003
Напрямок	фантастика, історичний роман
Magnum opus	«Вікенд в Зюйдкооті»
Діти	Pierre Merled
Учасник	Друга світова війна
Премії	Ґонкурівська премія (1949)
Робер Мерль у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Робер Жан Жорж Мерль (фр. Robert Merle; 28 серпня 1908, Тебесса, Алжир — 28 березня 2004, Париж, Франція) — французький письменник і перекладач, лауреат Гонкурівської премії (1947) за роман «Вікенд у Зюйдкооті» ("Вікенд на Південному березі").

Життєпис

Народився у родині французького військового в Алжирі. 1918 року родина повернулась до Франції.

Вчився у Паризькому університеті "Сорбонна", здобув ступені ліценціата філософії та аґреже англійської мови й літератури, викладав у низці ліцеїв.

Учасник Другої світової війни, потрапив у полон під час Дюнкеркської битви і провів 3 роки в таборі для військовополонених.

У 1948 р. захистив дисертацію, присвячену Оскару Вайлду й викладав у Реннському, Тулузькому, Канському, Руанському, Алжирському університетах, університеті Париж-Нантерр. З 1969 р. займався тільки літературною творчістю.

Розгром французьких і британських військ біля Дюнкерка (Дюнкеркська евакуація), де він потрапив у полон, надихнула Робера Мерля на роман "Вікенд у Зюйдкооті" /"Уїкенд на південному березі"/ (1949 р.), відзначеному Гонкурівською премією.

У 1952 р. вийшов викривальний роман "Смерть - моє ремесло", персонажем якого є німецький офіцер, який керує табором смерті Аушвіц.

Викладання в Університеті Париж-Нантерр, де він спостерігав за студентськими Травневими заворушеннями 1968 року, стали матеріалом для роману "За склом".

У наступні роки створив романи "Острів" (1962 р.), "Тварина, обдарована розумом" (1967 р.), "Мальвіль" (1972 р.), "Чоловіки під захистом" (1974 р.), "Мадрапур" (1976 р.).

У 1997-2003 рр. написав історичну епопею "Доля Франції", яка складається з 13 романів.

Робер Мерль є також автором п'єси, нарисів, художніх перекладів з англійської.

Романи "Вікенд у Зюйдкооті", "Тварина, обдарована розумом", "Смерть - моє ремесло", "Мальвіль" було екранізовано.

Похований на цвинтарі міста Егійон^[4].

2008 року син Робера Мерля П'єр Мерль опублікував у паризькому видавництві «Éditions de l'Aube» велику біографію свого батька під назвою «Робер Мерль: Життя пристрастей» (фр. Robert Merle. Une vie de passions).

Фантастика у творчості Мерля

До фантастики мають відношення 4 романи: Мерль «Тварина, обдарована розумом» (фр. Un animal doué de raison) , «Мальвіль» (англ. Malevil) , «Чоловіки під охороною» (фр. Les Hommes protégés) , а також філософський роман «Мадрапур» (англ. Madrapour) 

Нагороди, відзнаки

• Гонкурівська премія (1949)
• Меморіальна премія імені Джона Кемпбелла (1974)

Бібліографія

• 1949 «Вікенд на Південному березі» (фр. Week-end à Zuydcoote)
• 1953 «Смерть — моє ремесло» (фр. La mort est mon métier)
• 1962 «Острів» (фр. L’Ile)
• 1967 «Тварина, обдарована розумом» (фр. Un animal doué de raison)
• 1970 «За склом» (фр. Derrière la vitre)
• 1972 «Мальвіль» (фр. Malevil)
• 1974 «Чоловіки під охороною» (фр. Les Hommes protégés)
• 1976 «Мадрапур» (фр. Madrapour)
• 1977 фр. Fortune de France
• 1979 фр. En nos vertes années
• 1980 фр. Paris ma bonne ville
• 1982 фр. Le Prince que voilà
• 1983 фр. La violente amour
• 1985 фр. La Pique du jour
• 1986 «Сонце встає не для нас» фр. Le jour ne se lève pas pour nous
• 1987 фр. L'Idole
• 1989 фр. Le Propre de l'Homme
• 1991 фр. La Volte des vertugadins
• 1993 фр. L’Enfant-Roi
• 1995 фр. Les Roses de la vie)
• 1997 фр. Le Lys et la Pourpre)
• 1999 фр. La Gloire et les Périls
• 2001 фр. Complots et Cabales
• 2003 фр. Le Glaive et les Amours

Переклади українською

• Мерль Р. Смерть — моє ремесло — Київ: Радянський письменник, 1963. — 270 с. Переклад з французької Степана Пінчука та Івана Бабінчука.
• Мерль Р. Острів — Київ: Дніпро, 1966  — 477 с.; Львів: Вид-во Львівського держ. університету вид. об'єдн. "Вища школа", 1983 — 403 с. Переклад з французької Анатолія Жаловського.
• Мерль Р. Уїкенд на південному березі. "Всесвіт", № 4, 1966 р. Переклад з французької Петра Соколовського.
• Мерль Р. Уїкенд на південному березі. Смерть — моє ремесло. Київ: Дніпро, 1969. — 432 с. Переклад з французької Петра Соколовського (перша назва), Степана Пінчука та Івана Бабінчука (друга назва).
• Мерль Р. Тварина, обдарована розумом — Київ: Радянський письменник, 1971. — 332с. Переклав з французької Григорій Філіпчук.
• Мерль Р. Мальвіль — Київ: Радянський письменник, 1975. — 408 с. Переклав з французької Григорій Філіпчук.
• Мерль Р. За склом — Київ: Радянський письменник, 1978. — 330 с. Переклав з французької Григорій Філіпчук.
• Мерль Р. Чоловіки під охороною — Журнал «Всесвіт», № 6-8, 1989 р. Переклав з французької Григорій Філіпчук.

Джерела

• Українська радянська енціклопеція

Примітки

1. Fichier des personnes décédées

   d:Track:Q80900474
2. Bibliothèque nationale de France Record #11915686g // BnF catalogue général — Paris: BnF.

   d:Track:Q90d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
3. https://www.sudoc.fr/010950079
4. Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016