Рено Михайло Олександрович

Барон Миха́йло Олекса́ндрович Рено́ (22 березня 1862(18620322), Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія — 10 лютого 1932, Палич, Воєводина, Югославія) — російський офіцер, громадський та політичний діяч. Землевласник Херсонської губернії. Депутат Державної думи III скликання^[ru] від Одеси.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рено.

Михайло Рено
Депутат Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Херсонської губернії
1910 — 1912
Народження:	22 березня 1862(1862-03-22) Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть:	10 лютого 1932(1932-02-10) (69 років) Югославія
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Миколаївське реальне училищеd і Михайлівське артилерійське училище
Партія:	незалежний політик
Нагороди:	Q52229794?

Життєпис

Народився 1862 року. Належав до дворянства Херсонської губернії.

Рено в роки навчання в реальному училищі

1879 року закінчив Олександрівське реальне училище в Миколаєві, після чого вступив до Михайлівського артилерійського училища в Санкт-Петербурзі, яке закінчив 1881 року у званні офіцера. Після завершення військової служби проживав у Миколаєві (вулиця Велика Морська, 18). Володів 7229 десятинами землі в Херсонській губернії та будинком на Французькому бульварі в Одесі^[1].

Обирався гласним Одеської міської думи, Одеського повітового та Херсонського губернського земських зібрань, почесним мировим суддею. У вересні 1907 року обраний предводителем дворянства Одеського повіту. З 1 січня 1911 року мав чин дійсного статського радника. Член попечительської ради Одеських вищих жіночих медичних курсів^[2].

5 вересня 1910 року обраний депутатом Державної думи Російської імперії III скликання^[ru] від Одеси замість Аркадія Бродського^[ru], що склав повноваження. Увійшов до Групи незалежних націоналістів Павла Крупенського^[3].

Після поразки білогвардійців у громадянській війні в Росії виїхав до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Помер 10 лютого 1932 року в місті Палич у Воєводині^[4].

Родина

Одружений з Оленою Федорівною Артюховою, мав чотирьох дітей^[5]:

• Федір (1888—1964);
• Михайло (1891—1971);
• Одеса (1894—?);
• Тетяна (1898—?).

Нагороди

• Орден Святої Анни II ступеня (1907)
• Орден Святого Володимира III ступеня (1913)
• Найвища вдячність (1915)
• Орден Святого Станіслава I ступеня (1915)
• Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»
• Медаль «У пам'ять коронації Імператора Миколи II»
• Медаль Червоного Хреста «У пам'ять російсько-японської війни»^[ru]
• Медаль «У пам'ять 200-річчя Полтавської битви»
• Медаль «У пам'ять 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року»^[ru]
• Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»^[6]

Примітки

1. Николаевцы 1789–1999: Энциклопедический словарь. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. Архівовано з джерела 9 березня 2016 (рос.)
2. Мельник, О. В. Одеські вищі жіночі курси: спеціалізація та навчальний процес (1910-1917 рр.) // Інтелігенція і влада. Сер. Історія. — Одеса, 2017. — Вип. 36. — С. 98.
3. Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 39.
4. В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2006. — Т. 6. Кн. 1. — С. 192. Архівовано з джерела 23 квітня 2022 (рос.)
5. Baron Michel Rainaud. geni_family_tree (укр.). 24 травня 2022. Процитовано 26 лютого 2024.
6. Списокъ гражданскимъ чинамъ первыхъ четырехъ классовъ. Чины четвертаго класса. Исправлен по 1 марта 1916 года. — Петроградъ : Сенатская типографія, 1916. — С. 1763. (рос. дореф.)

Джерела

• Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 39, 357.
• Николаевцы 1789–1999: Энциклопедический словарь. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. (рос.)
• Рено Михаил Александрович // Государственная дума Российской империи: 1906—1917 / Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. — М. : РОССПЭН, 2008. — С. 521. (рос.)
• Списокъ гражданскимъ чинамъ первыхъ четырехъ классовъ. Чины четвертаго класса. Исправлен по 1 марта 1916 года. — Петроградъ : Сенатская типографія, 1916. — С. 1763. (рос. дореф.)