Релігійний фетишизм

Фетиши́зм у релігії (фр. fétichisme) — одна з ранніх форм релігійних вірувань, що виявляється в поклонінні предметам неживої природи — фетишам, які уявляються наділеними чудодійною силою; приписування речам самим по собі специфічно соціальних властивостей і внаслідок цього надприродних особливостей^[1]. В психології під фетишизмом розуміється сексуальний потяг до частин тіла окрім статевих органів або предметів, з ними пов'язаних. У переносному значенні фетишизм — ірраціональна захопленість чим-небудь^[2][3].

Етимологія

Слово «фетиш» походить від французького «fétiche» — талісман, амулет, ідол^[4]. Воно в свою чергу було запозичено з португальської, де «feitiço» означало амулет або чари. Португальці звернули увагу на те, з якою повагою у Західній Африці ставились до деяких предметів, наприклад дерев, рослин, каміння, кістяних залишків тварин тощо, вони досить вдало порівняли ці предмети з добре відомими їм амулетами або талісманами, давши їм аналогічну назву^[5].

Характеристики фетишизму

Фетишизм тісно пов'язаний з анімізмом — вірою в те, що всі істоти та предмети наділені душею та в певному сенсі живі. Переносячи власні властивості на навколишній світ, людина намагається зрозуміти його і знайти спосіб правильної взаємодії з ним — вшановувати, задобрювати чи карати. Підґрунтям для перетворення предмета на фетиш є його незвичайність, порівняно з подібними, в чому вбачається особлива сила, що міститься в предметі та може бути використана. Найсильнішими фетишами зазвичай вважаються предмети, що уявляються вмістилищем надприродних істот або їхніх сил. Ознаками цього є зовнішня подібність, наявність атрибутів, приписуваних надприродним істотам^[6].

Фетишем може стати будь-який предмет, що вразив уяву людини: камінь незвичної форми, шматок дерева, частини тіла (зуби, ікла, шматочки шкіри, висушені лапки, кістки і т. д.). Фетишем іноді є частина чогось великого: наприклад, камінь з шанованої гори, шматочок священного дерева або зображення шанованої тварини. Фетишем може бути і зображенням предмета шанування. Особлива група фетишів пов'язана з поширеним у багатьох народів світу культом предків. Їхні зображення стають фетишами, яким поклоняються. Іноді це ідоли — людиноподібні фігурки з дерева, каменю, глини^[1]. Нерідко фетишем стає предмет практичного ужитку і надалі не використовується за прямим призначенням, а стає частиною культу. Або ж користування ним відводиться певному колу осіб, наприклад, зброю забороняється брати неініційованим членам суспільства, а зброя іншого племені вважається наділеною смертоносною силою сама по собі, без користування нею^[7].

Нерідко фетишем виявляється випадково обраний предмет. І, якщо його власника супроводжувала удача, вважалося, фетиш має магічну силу. У деяких народів існував звичай віддячувати фетишам, а іноді й карати їх, якщо ті не дають очікуваного результату. Наприклад, у фетиш вбивали цвяхи, щоб змусити його виконувати прохання^[1].

Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів, ідолів тощо. За твердженням деяких вчених, релігійний фетишизм існує в сучасному світі у вигляді культу мощей в християнстві і буддизмі, та в ісламі у шануванні Чорного каменю^[8][9].

До наших днів дійшло безліч фетишів у формі амулетів-оберегів. Амулетом слугує предмет, якому приписуються магічні властивості відвертати від людини нещастя і приносити успіх. Амулет-оберіг має оберігати свого власника^[1].

Вираженим проявом фетишизму в сучасному суспільстві є товарний фетишизм — наділення товарів надприродними силами, що збільшує їхню вартість. Спорідений політичний фетишизм, за якого речі, історичні дати дати, географічні міс­цевості, особистості, вчення, теорії тощо наділяються чарівними, магічними властивостями. Відтак виникає поклоніння політичним фетишам та їх використання в політичних ритуалах^[10].

Історія досліджень

Черепи-фетиші в Беніні

Відомий історик XVIII ст. Шарль де Бросс, будучи враженим описом поклоніння африканців різним буденним предметам, ввів у вживання слово «фетишизм» у вигляді загального описового терміна. Огюст Конт скористався ним у своїй теорії еволюції релігії, де фетишизм розглядається як перша (найпримітивніша) стадія, а за ним йдуть політеїзм та монотеїзм.

Теорія фетишизму була висунута в кінці вісімнадцятого століття В. Ф. Гегелем в лекціях з філософії історії. Згідно із ствердженнями Гегеля, африканці були не в змозі абстрактно мислити, їхні ідеї та дії регулювались імпульсами, а отже фетишем міг бути будь-який об'єкт, який був насичений уявними силами.^[11]

У XIX і XX столітті Е. Тайлор і Мак-Леннан, історики релігії, вважали, що концепція фетишизму сприяла відволіканню уваги від відносин між людьми і Богом, аби натомість зосередитися на відносинах між людьми і матеріальними об'єктами, що в свою чергу дозволяло визначати помилкові пояснення причин для природних явищ. Це вони бачили як центральну проблему в історичному та соціологічному плані.

Карл Маркс вважав, що релігійний фетишизм з розвитком суспільних відносин розвивається у світський, зокрема товарний, коли товари стають священними предметами, коли їм приписуються магічні властивості^[12].

Практика

Теоретично, фетишизм присутній майже у всіх релігіях, але використання концепції у вивченні релігії походить від дослідження традиційних західноафриканських релігійних вірувань, а також від релігії вуду, яка в свою чергу походить від тих вірувань.

Фетишизм широко використовувався в індіанській релігії та практиці. Наприклад, ведмідь представляв шамана, гірський лев був воїном, вовк був дослідником^[13].

Фетишизм у Стародавній Греції охоплює всі області дійсності. У першу чергу, серед фетишів ми знаходимо богів і героїв у вигляді необроблених, грубих, дерев'яних або кам'яних предметів^[14]. Такими були: богиня Латона на Делосі у вигляді поліна, Геракл у вигляді каменю. Фетишами ставали і предмети, які були виготовлені людиною, наприклад, щит Ахілла, який пізніше зцілив героя Телефа. Значення фетишу мали і рослини. Так, виноградна лоза і плющ були фетишами Діоніса, і сам бог часто називався «Плющем».

Що стосується самої людини, то її органи — серце, діафрагма, нирки, очі, волосся, кров, слина — спочатку розумілись не як носії душі, а як сама душа у матеріальному вигляді, тобто фетиш. У Гомера, наприклад, діафрагма розуміється як суб'єкт, як усвідомлююче себе «Я». Разом з кров'ю душа покидає тіло^[14].

Див. також

• Ідолопоклонство — поклоніння ідолу або фізичному об'єкту як втіленню божества.
• Культ предків
• Магія — сукупність дій, що здійснюються з метою спричиняти події шляхом задіяння невидимих чи надприродних сил
• Тотемізм — поклоніння тотему, який вважається матеріальним втіленням засновника племені.
• Сексуальний фетишизм —статевий потяг до різних предметів, частин тіла, одягу тощо.