Піфагорійський стрій
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Піфагорійський стрій — спосіб побудови звукоряду для настроювання музичних інструментів, який запропонував Піфагор близько 550 до н. е. Звукоряд будувався шляхом накладання чистих квінт на еталонний звук.
Піфагорійський стрій є окремим випадком чистого строю (англ. just intonation), бо побудований за допомогою акустично чистих інтервалів. Частоти звучання нот відносяться одна до одної як 2:3, тому піфагорійський стрій можна вважати чистим строєм границі 3 (англ. 3-limit just intonation)[1].