Південні Шетландські острови

	Південні Шетландські острови
	Карта островів
	Карта островів
	62°00′00″ пд. ш. 58°00′00″ зх. д.
Акваторія	Південний океан
Кількість островів	24
Найбільший острів	Кінг-Джордж
Загальна площа	3687 км²
Найвища точка	2105 м
Населення (2012 рік)	0 осіб
Країна	Антарктида
Регіон	Південні Шетландські острови
	; Південні Шетландські острови
	Південні Шетландські острови у Вікісховищі

Південні Шетландські острови — архіпелаг в антарктичній частині Атлантичного океану, на північ від Антарктичного півострова.

Коротка інформація

Закрити

Мапа островів Лівінгстон, Гринвіч, Роберт, Сноу та Сміта.

Найбільший острів Кінг-Джордж, загальна площа 3687 км². Гористі, найбільша висота — гора Фостер (2105 м) на острові Сміта. На островах розташовані численні наукові станції.

Південні Шетландські острови мають здебільшого вулканічне походження; їх виникнення пов'язане з поглинанням океанічної кори уздовж їх північно-західного кордону.

Острови

Більше інформації №, Острів (укр.) ...

№	Острів (укр.)	Острів (англ.)	Площа, км²^[1]	Найвища точка, м	Координати
1	Айчо	Aitcho Islands			62°24′48″ пд. ш. 59°46′12″ зх. д.
2	Бріджмен	Bridgeman Island		240	62°04′ пд. ш. 056°44′ зх. д.
3	Вотчкіпер	The Watchkeeper			62°18′ пд. ш. 59°49′ зх. д.
4	Гіббс	Gibbs Island	22	520	61°28′ пд. ш. 055°34′ зх. д.
5	Гринвіч	Greenwich Island	174	625	62°31′ пд. ш. 59°47′ зх. д.
6	Десепшен	Deception Island	137	576	62°58′37″ пд. ш. 60°39′00″ зх. д.
7	Десолейшн	Desolation Island	3,12		62°27′27″ пд. ш. 60°20′48″ зх. д.
8	Іді	Eadie Island			61°28′ пд. ш. 55°57′ зх. д.
9	Кінг-Джордж	King George Island	1384	655	62°02′ пд. ш. 58°21′ зх. д.
10	Корнуелс	Cornwallis Island			61°04′ пд. ш. 54°28′ зх. д.
11	Лівінгстон	Livingston Island	974	1700	62°36′ пд. ш. 60°30′ зх. д.
12	Лоу	Low Island	181		63°17′ пд. ш. 62°09′ зх. д.
13	Мордвинова (Елефант)	Elephant Island	558	853	61°08′ пд. ш. 55°07′ зх. д.
14	Нельсон (історич. Лейпциг)	Nelson Island	192		62°18′ пд. ш. 59°03′ зх. д.
15	Пінгвін	Penguin Island		180	62.10° пд. ш. 57.93° зх. д. / -62.10; -57.93
16	Напівмісяця	Half Moon Island	0,51	101	62°35′30″ пд. ш. 59°55′15″ зх. д.
17	Роберт	Robert Island	186		62°24′ пд. ш. 59°30′ зх. д.
18	Роуетт	Rowett Island			61°17′ пд. ш. 55°13′ зх. д.
19	Руггед	Rugged Island	10,4	256	62°38′ пд. ш. 61°15′ зх. д.
20	Острів Сміта	Smith Island	206	2105	63°00′ пд. ш. 62°30′ зх. д.
21	Сноу	Snow Island	154		62°47′ пд. ш. 61°23′ зх. д.
22	Тейбл	Table Island	1,12	150	62°20′34″ пд. ш. 59°48′29″ зх. д.
23	Тюленячий (Сіл)	Seal Islands			60°58′ пд. ш. 55°24′ зх. д.
24	Острів Кларенс	Clarence Island	162	1950	61°12′ пд. ш. 054°05′ зх. д.

Закрити

У 1819 році англійський капітан брига «Вільямс» Вільям Сміт йшов із вантажем із Монтевідео до Вальпараїсо. Біля мису Горн під час урагану в «несамовитих п'ятдесятих широтах» він був закинутий далеко на південь і 19 лютого 1819 року двічі бачив землю далеко на півдні, приймаючи її за виступ Південного материка.

До Монтевідео В. Сміт повернувся в червні. Його розповіді про випадково відкриту землю зацікавили звіробоїв. Удруге В. Сміт покинув Монтевідео у вересні 1819 року, направляючись у Вальпараїсо. Тепер уже скоріше із цікавості він вирушив до «своєї» землі, 14 жовтня він підійшов до неї і два дні обстежував її узбережжя, а потім висадився і вступив у володіння нею, назвавши її Новою Південною Британією. Після повернення В. Сміта умовили перейменувати її в Нову Південну Шетландію.

Повідомлення В. Сміта не зацікавило представників англійської влади, але капітан британського флоту, який знаходився там на той час, відразу зафрахтував судно Сміта «Вільямс» і 20 грудня 1819 р. направив його на південь під командою Едварда Брансфілда обстежити нововідкриту землю. В. Сміт пішов туди, виконуючи обов'язки штурмана. Брансфілд виявив, що нововідкрита земля є не виступ материка, а архіпелаг, тобто група островів. Вони й до цього часу відомі під назвою Південних Шетландських островів.

На архіпелазі розташовано більше десятка антарктичних станцій.

Thumb — Табір Академія на льодовику Хьюрон

На Південні Шетландські острови з 1908 року претендує Велика Британія. Набагато пізніше, відповідно в 1940 і 1943 роках, свої претензії заявили також Чилі і Аргентина. Крім того, як відомо, США і Росія зарезервували свої права пред'явити претензії в майбутньому, але з 1961року всі існуючі територіальні претензії заморожені згідно Договору про Антарктику.