Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пхакадзе Георгій Олександрович | |
---|---|
Народився | 28 березня 1941 Київ |
Помер | 8 червня 1995 (54 роки) Київ |
Країна | СРСР → Україна |
Національність | грузин |
Діяльність | біолог |
Alma mater | Київський медичний інститут |
Галузь | біохімія, хімія полімерів |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
Науковий керівник | чл.-кор. АН УРСР та АН СРСР Фердман Д. Л. |
Батько | Пхакадзе Олександр Лазарович (видатний український хірург) |
Нагороди |
Георгій Олександрович Пхакадзе (нар. 28 березня 1928 — пом. 8 червня 1995) — відомий український вчений-біохімік, доктор біологічних наук, професор, лауреат Міжнародної премії Президії АН СРСР та Президії Чехословацької АН, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки.
Георгій Олександрович Пхакадзе народився 28 березня 1941 року у місті Київ. У 1958 році закінчив середню школу №136 зі срібною медаллю та вступив до Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця на лікувальний факультет, який закінчив у 1964 році. Після інституту Г. О. Пхакадзе навчався в аспірантурі в Інституті біохімії АН УРСР, де у 1967 р. під керівництвом чл.-кор. АН УРСР та АН СРСР Д. Л. Фердмана захистив дисертаційну роботу за темою «Вивчення біохімічних процесів у міофібрилах» на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук. З 1968 до 1971 р. Г. О. Пхакадзе працював на посаді молодшого наукового співробітника у відділі біохімії м'язів Інституту біохімії АН УРСР. У 1971 році за конкурсом займає посаду старшого наукового співробітника Інституту хімії високомолекулярних сполук АН УРСР відділу кінетики та механізмів реакцій полімеризації (Завідувач відділу Ліпатова Т. Е.). З березня 1976 року Г. О. Пхакадзе працював на посаді старшого наукового співробітника, а з листопада 1983 р. — завідувача лабораторії (з 1985 відділу) біосумісності полімерів Інституту органічної хімії АН УРСР. З 1992 відділ перебуває в складі Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України перейменованого 1998 року у відділ полімерів медичного призначення (зараз відділ очолює д.б.н. Галатенко Н. А.). У 1982 р. Г. О. Пхакадзе захистив дисертаційну роботу за темою «Експериментальне обґрунтування застосування поліуретану в якості матеріалу для алопластики» на здобуття вченого ступеня доктора біологічних наук. У цьому ж році він став лауреатом Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за цикл робіт «Теоретична розробка нових біодеструктуючих полімерів медичного призначення, їх експериментальна перевірка, створення технології виробництва та впровадження в клініку»[1]. Наукове звання старшого наукового співробітника йому присвоєно у 1973 р., а професора — у 1990 р.
Георгій Олександрович згуртував науковий колектив, у якому об'єднав спеціалістів з хімії, біології і медицини, що сприяло розвитку нових і перспективних напрямів науки з розробки та застосування полімерів медичного призначення. Під його керівництвом проводилися роботи з розробки принципово нових полімерів, що деструктують у живому організмі, зокрема таких, що мають природні сполуки в основному ланцюзі. Істотний вклад Г. О. Пхакадзе в біохімію чужорідних сполук становило дослідження біохімічних процесів клітинних реакцій при контакті штучних імплантатів з тканинами організму та закономірностей їх перебігу при біодеструкції полімерів. За участі Г. О. Пхакадзе створені препарати з іммобілізованими ферментами, антибіотиками, цитостатиками, антиалкогольних препаратів, які проявляють стійку біологічну активність. Найуспішнішою розробкою стало вдосконалення клею КЛ-3 та обґрунтування його застосування у медичних цілях. КЛ-3 здатний з'єднувати тканини організму в умовах вологого середовища операційної рани та формувати високоеластичну дрібнопористу полімерну плівку. Ці властивості разом із відсутністю токсичного впливу, регульованою швидкістю полімеризації, а також поєднанням властивостей медичного клею та пломбуючої маси вигідно відрізняють КЛ-3 від відомих марок медичних клеїв. Сполуки на основі поліуретанів, що були створені під його науковим керівництвом, дозволяють ефективно лікувати бронхіальні та кишкові свищі, виразки шлунку та 12-палої кишки. Їх застосовують при оперативних втручаннях на печінці, нирках, жовчних протоках, селезінці, мозку, в щелепно-лицевій хірургії, для герметизації анастомозів при операціях на шлунково-кишковому тракті та судинах, при пластиці судин, пломбуванні протоків підшлункової залози за деструктивних форм панкреатиту та пухлин, у пластичній хірургії.
Науковий напрям, розроблений Г. О. Пхакадзе, відкрив широкий шлях для створення принципово нових ефективних методів лікування. Він мав багато сміливих творчих планів, у здійснення яких щиро вірив — адже мав для цього всі підстави. Він накреслив шляхи розробки штучних судин, мріяв про створення штучного серця. Георгій Олександрович був особою унікальних людських якостей — люблячим батьком, щирим другом, чуйним колегою, якому були притаманні безмежна доброта, розум та мудрість.
Г. О. Пхакадзе — лауреат Міжнародної премії АН СРСР і Чехословацької АН, Державної премії УРСР в галузі науки і техніки. Нагороджений срібною і трьома бронзовими медалями ВДНГ СРСР, почесним знаком «Винахідник СРСР», медалями «За Доблесну працю» «В пам'ять 1500-річчя Києва» «До 40-річчя визволення Чехословаччини Радянською Армією», почесною грамотою Президії Академії наук Української РСР і ЦК профспілки працівників АН УРСР.
Він автор понад 130 наукових праць, зокрема 5 монографій і 21 авторського свідоцтва СРСР на винаходи.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.