Протодиякон
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Протодия́кон (грец. Πρωτοδιάκονος від дав.-гр. πρῶτος «перший» й дав.-гр. διάκονος — «служитель») — титул білого духівництва, головний диякон у єпархії[1] при кафедральному соборі. Титул протодиякона надавався у вигляді нагороди за особливі заслуги, а також дияконам придворного відомства[2]. Знак відмінності протодиякона — подвійний орар[3]. Порядок здійснення церковного обряду в сан протодиякона знаходиться в «Чині архієрейського священнослужіння»[4].
Знак відмінності протодиякона — орар з вишитими словами старослов'янською мовою: «Святъ, святъ, святъ».
Протодиякони нерідко славилися своїм голосом, бувши одним з головних прикрас богослужіння.
Сан протодиякона отримується через спільне для всіх дияконів Таїнство Священства першого ступеня — диякон[5].
Патріарший протодиякон носить титул архідиякона.