Пролітаючи над гніздом зозулі (фільм)

«Проліта́ючи над гніздо́м зозу́лі» (англ. One Flew Over the Cuckoo's Nest — дослівно: «Політ над зозулиним гніздом») — американський культовий фільм Мілоша Формана. Екранізація роману «Над зозулиним гніздом» Кена Кізі (Ken Kesey). Прем'єра відбулася 19 листопада 1975 року. За увесь час існування премії «Оскар» фільм став другим з трьох фільмів, які завоювали її у всіх п'яти головних номінаціях. Дотепер це вдалося тільки фільмові «Це сталося якось вночі» (1934). Після цих двох фільмів лише один зміг повторити це досягнення — «Мовчання ягнят» (1991). Фільм «Пролітаючи над гніздом зозулі» здобув нагороди як найкращий фільм, за найкращу режисуру, найкращих актора та акторку у головних ролях, найкращий адаптований сценарій, а також завоював 11 номінацій і 28 інших нагород, зокрема кілька Золотих глобусів та премій БАФТА.

Пролітаючи над гніздом зозулі
англ. One Flew Over the Cuckoo's Nest
Жанр	комедія-драма, психологічна драма
Режисер	Мілош Форман
Продюсер	Майкл Дуглас Саул Зейнц
Сценарист	Бо Голдман Кен Кізі (роман)
На основі	Політ над гніздом зозулі
У головних ролях	Джек Ніколсон Луїза Флетчер Віл Семпсон Бред Дуріф Денні Де Віто Крістофер Ллойд
Оператор	Гаскел Векслер
Композитор	Джек Ніцше
Художник	Paul Sylbertd
Кінокомпанія	Fantasy Films
Дистриб'ютор	United Artists
Тривалість	133 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1975
Дата виходу	19 листопада 1975
Кошторис	4,4 млн. $
Касові збори	112 млн. $[1]
IMDb	ID 0073486
Рейтинг	MPAA: R
Пролітаючи над гніздом зозулі у Вікісховищі Пролітаючи над гніздом зозулі у Вікіцитатах

Станом на 1 березня 2024 року фільм займає 18-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

Злочинець Рендл Патрік Макмерфі (Джек Ніколсон) потрапляє до в'язниці на невеликий термін. Щоб відпочити від тюремної праці, він симулює божевілля й потрапляє до психіатричної клініки на обстеження. Вільний духом, оригінальний, з гарячою кров'ю в жилах і гострий на язик бунтар, здається, насолоджується свободою в компанії психів і сподівається провести так увесь залишок свого ув'язнення. Але поступово він розуміє, якими невільними є пацієнти клініки та як їх пригнічує старша медсестра Мілдред Ретчед (Луїза Флетчер), що встановила у відділенні суворий розпорядок і неухильно вимагає його дотримання. Це спричиняє внутрішній протест у Макмерфі й він починає «лікувати» пацієнтів по-своєму: спочатку він грає з ними в карти й баскетбол, а потім без дозволу вивозить їх катером на риболовлю. Між Ретчед і Макмерфі починається боротьба за думки й серця пацієнтів. Макмерфі дізнається, що багато пацієнтів перебувають у лікарні з власної волі (у той час, як він сам — на примусовому лікуванні) й не може з цим змиритися. Він намагається показати їм переваги вільного життя й самостійності. Водночас деспотична сестра Ретчед починає «закручувати гайки» й указувати пацієнтам на їхню нікчемність і залежність. Але Макмерфі поступово бере гору в цій дуелі.

Щоб закріпити свою перемогу, він вирішує влаштувати у відділенні вечірку з алкоголем і дівчатами, а потім утекти. Підкупивши санітара, він проводить у лікарню знайомих дівчат легкої поведінки, які приносять спиртні напої. Гулянка вдалася на славу, але перед самою втечею Рендл просить одну з дівчат покохатися з одним молодим і надзвичайно сором'язливим пацієнтом, (можливо, позбавити його невинності), до якого він відчував особливу прихильність. Тим часом п'яний Макмерфі засинає (хоча вікно з ґратами вже відкрито і залишається лише вилізти назовні), і втеча не вдається. А зранку приходить медсестра Ретчед і, побачивши всюди хаос і безлад, лютує. Заставши молодого пацієнта з повією, вона починає докоряти йому, знаючи про його психічну нестабільність, погрожуючи розповісти про те, що трапилося, матері пацієнта, яка є її давньою подругою. Він не може знести її докорів, навісніє, санітари ведуть його до окремої палати, де він, залишившись сам, накладає на себе руки. Побачивши це, Макмерфі шаленіє й накидається на Ретчед, щоб її задушити. Його відтягують, визнають агресивним божевільним і піддають лоботомії.

У кінцевій сцені фільму величезний пацієнт-індіанець на прізвисько «Вождь» (Вілл Семпсон), що також планував утекти з головним героєм, зглянувшись над волелюбним Макмерфі, який після «лікування» перетворився на «рослину», вбиває його, задушивши подушкою, а потім сам тікає на волю, здійснивши Макмерфієву мрію.

У ролях

Актори	Персонажі
Джек Ніколсон	Рендл Патрік Макмерфі
Луїза Флетчер	Мілдред Ретчед
Віл Семпсон	Вождь Бромден
Бред Дуріф	Біллі Біббіт
Денні Де Віто	Мартіні
Крістофер Ллойд	Макс Тебер
Майкл Берріман	Елліс

Номінації та нагороди[2]

Рік	Нагорода	Категорія	Номінант	Результат
1976	«Оскар»	Найкращий фільм	Сауль Заенц, Майкл Дуглас	Перемога
		Найкраща чоловіча роль	Джек Ніколсон	Перемога
		Найкраща жіноча роль	Луїза Флетчер	Перемога
		Найкращий режисер	Мілош Форман	Перемога
		Найкращий адаптований сценарій	Лоуренс Гаубен, Бу Голдман	Перемога
		Найкраща чоловіча роль другого плану	Бред Дуріф	Номінація
		Найкраща операторська робота	Гаскелл Векслер, Білл Батлер	Номінація
		Найкращий монтаж	Річард Шею, Лінзе Клінгмен, Шелдон Кан	Номінація
		Найкраща музика до фільму	Джек Ніцш	Номінація
	«Золотий глобус»	Найкращий фільм — драма	«Пролітаючи над гніздом зозулі»	Перемога
		Найкращий дебют актора у фільмі	Бред Дуріф	Перемога
		Найкраща жіноча роль у фільмі — драма	Луїза Флетчер	Перемога
		Найкращий режисер	Мілош Форман	Перемога
		Найкращий сценарій кінофільму	Лоуренс Гаубен, Бу Голдман	Перемога
		Найкраща чоловіча роль у фільмі — драма	Джек Ніколсон	Перемога
1977	Премія БАФТА	Найкраща чоловіча роль	Джек Ніколсон	Перемога
		Найкраща жіноча роль	Луїза Флетчер	Перемога
		Найкраща режисура	Мілош Форман	Перемога
		Найкращий фільм	«Пролітаючи над гніздом зозулі»	Перемога
		Найкращий монтаж	Річард Шею, Лінзе Клінгмен, Шелдон Кан	Перемога
		Найкраща чоловіча роль другого плану	Бред Дуріф	Перемога
		Найкраща операторська робота	Гаскелл Векслер, Білл Батлер, Вільям Фрейкер	Номінація
		Найкращий сценарій	Лоуренс Гаубен, Бу Голдман	Номінація
		Найкращий саундтрек	Мері Макглон, Роберт Р. Ратледж, Вероніка Селвер, Ларрі Джост, Марк Бергер	Номінація
		Найкраща музика до фільму	Джек Ніцш	Номінація

Примітки

1. One Flew Over the Cuckoo's Nest (1975). IMDb
2. One Flew Over the Cuckoo's Nest — Awards. IMDb

Посилання

• Пролітаючи над гніздом зозулі на сайті IMDb (англ.)
• Пролітаючи над гніздом зозулі (фільм) на сайті AllMovie (англ.)