Продромус

Продромус (лат. prodromus від грец. πρόδρομος — «той, що біжить попереду», «предтеча» або «попередник») — термін, який використовується в природознавчих науках для позначення публікації, яка є лише попередньою і призначається бути основою для наступної, більш комплексної праці^[1][2].

Відомі продромуси:

• ^[en] (1805)
• Prodromus Florae Novae Hollandiae et Insulae Van Diemen^[en] (1810)
• Prodromus Systematis Naturalis Regni Vegetabilis^[en] (1824–1874)
• De solido intra solidum naturaliter contento dissertationis prodromus (Ніколас Стено, 1669) — один з перших трактатів, в яких автори намагались пояснити виникнення скам'янілостей.
• Zoologiae Danicae Prodromus (Отто Фрідріх Мюллер, 1776)

У ботаніці продромусом називають також перелік усіх синтаксонів рослинності певного району із зазначенням розпізнавальних ознак та обґрунтуванням синтаксономічної ієрархії^[3]. Наприклад,
Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дидух Я. П., Дубына Д. В. Продромус растительности Украины. — К.: Наукова думка, 1991. — 272 с. (рос.)

Див. також

• Продром — медичний термін для позначення застережливого симптому, який вказує на початок хвороби.

Джерела

1. Prodromus. Merriam-Webster http://www.merriam-webster.com. Процитовано 9 липня 2015. (англ.)
2. Prodromus. The Free Dictionary by Farlex http://www.thefreedictionary.com. Процитовано 9 липня 2015. (англ.)
3. Экологический энциклопедический словарь // И. И. Дедю. — Кишинев: Гл. ред. Молдавской советской энциклопедии, 1989. (рос.)