Природні права людини
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Приро́дні права́ люди́ни — це права, які надаються людині з народження, необмежені нічим та ніким. Вони є першочерговими, а всі інші - похідними від них. Дані права в жодному разі не залежать від держави або ступеня її демократичності. Це права надані природою і супроводжують особу до самої смерті. Одним з перших дослідників природного права в Україні був Станіслав Оріховський.
Природні права (лат. jus naturale – природне право) – система морально-етичних, філософських та звичаєвих ціннісних норм, які здавна регулюють відносини людей у суспільстві, які випливають із законів моралі та стають засадами цивілізаційного співіснування людей. [1]
Кожна людина має невід’ємне право на життя, волю, гідність, на користування дарами природи з моменту народження і які є по суті рівними для всіх людей, наявність яких не залежить від законодавця, бо закладені в самій сутності людського буття.
Існування людини в соціумі породжує загальновизнані суспільством правила співіснування, що охоплюється концептом природних прав.
Право на життя є невід'ємним природним правом цивілізованої людської спільноти та складається з суто абсолютного права на життя та його невід'ємності; заборони свавільного позбавлення життя людини; права на необхідну самооборону проти посягань на життя та захист життя з боку держави.
Кожна людина має невід’ємне право на волю, не бути поневоленим.
Кожна людина має невід’ємне право на безпечне довкілля.
Кожна людина має невід’ємне право користуватись природними ресурсами – земельними, водними, повітряними цінностями (основні природоресурсні права), які необхідні для її існування.
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21 Конституції України).
Людська гідність – це сукупність інтелектуальних, духовних, морально-етичних, гуманістичних та світоглядних якостей людини, її творчих талантів, професійних і фізичних здібностей, які є основою усвідомлення нею своєї неповторності як людського феномену та суспільної цінності, підставою для самоповаги.[2]
Презумпція гідності – цивілізаційний стандарт суспільної моралі, в силу якого загальновизнаним є твердження, що людина наділена від природи духовним даром людської істоти - прагненням до істини, добра, краси та справедливості. Право на визнання гідності є непорушним природним правом кожної людини незалежно від будь-яких обставин.[2]
Людина наділена свободою думки – іманентне абсолютне природне право людини на вільнодумство, яке неможливо ні заборонити, ні регулювати законом, оскільки вільна і розумна людина, як правило, вільно думає з тих пір як тільки може думати. Концепту природного права все більше уваги приділяється в сучасних умовах глобалізації та збройних конфліктів. Доктрина природного права знаходиться в стадії активного аналізу вченими-юристами.[2]
- Ірина Майданюк. Вчення Станіслава Оріховського-Роксолана про людину та її природні права [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Костенко О. М. Що таке природне право? Концепція природного права у світлі соціального натуралізму. Право України. 2021. №1. С. 115-138.
- Короткий Т. Р., Гнатовський М. М. Звичаєві норми міжнародного гуманітарного права. Харків: Фенікс, 2017. 40 с.
- Сливка С. Природне та надприродне право: у 3-х частинах. Ч. 1: Природне право: історико-філософський погляд. Київ: Атіка, 2005. 224 с.
- Тертишник В. М. Права і свободи людини. Київ: Алерта, 2022. 432 с.
- Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ : Алерта, 2023. 768 с.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
