Презумпція добропорядності
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Презумпція у праві (лат. praesumptio — припущення) — закріплене правовими нормами припущення про вірогідність настання певного юридичного факту. Розрізняють заперечні й незаперечні презумпції. Заперечні презумпції у праві — припущення про існування факту доти, доки не буде встановлено (доведено) інше. Незаперечні презумпції у праві — припущення про існування факту, навіть якщо можливо встановити (довести) інше, наприклад презумпція недієздатності особи до досягнення нею певного віку, визначеного в законі. [1]
Презу́мпція добропорядності — доктринальний принцип взаємовідносин людини і держави та суспільства в правовій державі, який полягає в тому, що кожна людина має честь і гідність, вважається добропорядною, доки інше не визначено в законної сили судовому рішенні; дії кожного є добропорядними, доки інше не доведено в передбаченому законом порядку; поширювана про людину інформація, що її порочить, вважається недостовірною, якщо інше не встановлено в передбаченому законом порядку; доказування достовірності такої інформації покладається на того, хто її поширив; поширювач інформації відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану людині, якщо не доведе достовірність поширюваної інформації.[2]