Президентські вибори у Франції 2007

Президентські вибори у Франції 2007 — чергові вибори Президента Французької республіки. Перемогу на виборах отримав Ніколя Саркозі.

‹ 2002  2012 ›
Президентські вибори у Франції 2007
21-22 квітня і 5-6 травня 2007
Кандидат		Ніколя Саркозі	Сеголен Руаяль
Партія		Союз за народний рух	Соціалістична партія
Голосів виборців		18 983 138	16,790,440
Відсоток		53,06%	46,94%
Результат голосування другого туру (5-6 травня 2007) у кожній з 36784 комун Франції. Ніколя Саркозі: блакитний; Сеголен Руаяль: рожевий .
Попередній Президент Жак Ширак Союз за народний рух Обраний Президент Ніколя Саркозі Союз за народний рух

Перший тур голосування відбувався в суботу, 21 квітня 2007 року (на французьких територіях в Північній і Південній Америці та східній частині Тихого океану) і неділю, 22 квітня 2007 (французьких територіях в західній частині Тихого океану, в Індійському океані і метрополії). Так як жоден кандидат не отримав більшості голосів (50 відсотків плюс один голос), другий тур між двома провідними кандидатами, Ніколя Саркозі і Сеголен Руаяль відбувся у суботу, 5 травня і неділю, 6 травня 2007 року.

Кандидати

У виборах взяло участь 12 кандидатів. Офіційний список було остаточно затверджено Конституційною радою 19 березня 2007^[1]

Згідно із законом від 6 листопада 1962 року, усі кандидати повинні мати французьке громадянство і вік не менше 23 років (та ж вимога, що і для кандидатів у Національні збори).

Кандидати повинні одержати підписи від 500 виборних посадових осіб (мерів, членів парламенту, обраних представників) на підтримку своєї кандидатури. Ці підписи виборних посадових осіб повинні бути, принаймні від 30 різних департаментів і заморських територій, і не більше ніж 10 відсотків з одного і того ж регіону. Підпис від виборної посадової особи не означає офіційну підтримку політики кандидата, а те, що ця офіційна особа вважає кандидата серйозним. Кандидат також повинен подати заяву з докладним описом своїх особистих активів.

Кандидатами було висунуто:

• Ніколя Саркозі (Союз за Народний Рух).
• Сеголен Руаяль (Соціалістична партія).
• Франсуа Байру (Союз за французьку демократію, вибори 2002 року — 6,84%).
• Жан-Марі Ле Пен (Національний фронт, вибори 1974 року 0,75%, 1988 року — 14,39%, 1995 року — 15,00%, 2002 року — 16,86% і 17,79%).
• Олів'є Безансно (Революційна комуністична ліга, вибори 2002 року — 4,25%).
• Філіп де Вільє (Рух за Францію, вибори 1995 року — 4,74%).
• Марі-Жорж Бюффе (Французька комуністична партія).
• Домінік Вуане (Зелені, вибори 1995 року — 3,32%).
• Арлетт Лагіє (Робітнича боротьба, вибори 1974 року — 2,33%, 1981 року — 2,30%, 1988 року — 1,99%, 1995 року — 5,30%, 2002 року — 5,72%).
• Жозе Бове (безпартійний).
• Фредерік Ніу (Полювання, риболовля, природа і традиції).
• Жерар Шиварді (Національний комітет з відвоювання державних послуг).

Передвиборна кампанія

Порядок проведення виборів президента Франції чітко записаний в статтях 6, 7 та 58 Конституції. Президент обирався раніше терміном на сім років. Проте, в 2000 році французи висловились на референдумі за скорочення з 7 до 5 років президентського мандату. Для перемоги у виборах кандидат має набрати абсолютну більшість голосів виборців.

За французьким законодавством, кандидати в президенти отримують від держави фінансову допомогу в залежності від кількості набраних в першому турі голосів. Ті, хто отримає менше 5% голосів може розраховувати на суму 774 000 євро. Ті, хто перейшов п'ятивідсоткову межу отримує у десять разів більше — 7,740 млн євро. Кандидат, який вийшов до другого туру — 10,340 млн євро. Використання цих коштів на телевізійну рекламу заборонено. Крім державної фінансової допомоги внески до передвиборчого фонду дозволяються тільки фізичним особам. Максимально — 4600 євро від однієї особи. Проте, кандидати мають право на необмежену фінансову допомогу з боку їхніх партій. ^[2]

Результати

За результатами першого туру Ніколя Саркозі отримав 31%, а Сеголен Руаяль 26% — у той час як в 2002 році, Жак Ширак отримав 20%, і Ліонель Жоспен 16,18%. Право-центрист Франсуа Байру отримав 18,6% цього разу, майже потроївши свій результат 2002 року (6,8%). Кандидат від Національного фронту (FN) Жан-Марі Ле Пен, отримав тільки 10,4%, в порівнянні з його приголомшливим ​​16,9% результатом в 2002 році.Загалом ліві отримали 36% голосів, центристи — 19%, праві — 33% і 11% — крайні праві.

Крім 4 основних кандидатів, інші учасники президентської гонки отримали лише невелику кількість голосів на противагу попереднім президентським виборам. Олів'є Безансно (Революційна комуністична ліга) отримав менше 5% голосів (4,11%), що дозволило б йому отримати державну компенсацію за політичну кампанію. Традиціоналіст-аристократ Філіп де Вільє отримав 2,24%, комуністка Марі-Жорж Бюффе - 1,94 (у порівнянні з 3,37%, які отримав Робер Ю в 2002, які, до речі, тоді коштували йому його посади в Комуністичній партії). Кандидат зелених (Домінік Вуане) отримала лише 1,57% проти 5,25%, отриманих у 2002 році Ноелем Мамером. Істотно менше отримала також Арлетт Лагійе з Робочої боротьби: тільки 1,34 замість 5,72% у 2002. Не брали участі в голосуванні 15,4% виборців.

Відразу після першого туру всі ліві кандидати (крім Шиварді, що закликав бойкотувати вибори) висловилися на підтримку Сеголен Руаяль. Франсуа Байру спочатку заявляв про те, що він не буде підтримувати жодного з кандидатів, що вийшли у другий тур. Однак, пізніше він заявив, що не буде голосувати за Саркозі, що дало привід коментаторам говорити про приховану підтримку Руаяль і навіть про певні його домовленості з соціалістами. Жан-Марі Ле Пен у своєму зверненні 2 травня 2007 року закликав своїх прихильників не голосувати за жодного з кандидатів. Таким чином, з 10 кандидатів, які не пройшли в другий тур, Саркозі підтримав лише Філіп де Вільє.

Сумарні результати голосування 21-22 квітня і 5-6 травня 2007 року

[обговорити] – [редагувати]

Кандидат – Партія		1-ий тур		2-ий тур
		голосів	%	голосів	%
Ніколя Саркозі	Союз за Народний Рух (Union pour un mouvement populaire)	11,448,663	31.18%	18,983,138	53.06%
Сеголен Руаяль	Соціалістична партія (Parti socialiste)	9,500,112	25.87%	16,790,440	46.94%
Франсуа Байру	Союз за французьку демократію (Union pour la démocratie française)	6,820,119	18.57%
Жан-Марі Ле Пен	Національний фронт (Front national)	3,834,530	10.44%
Олів'є Безансно	Революційна комуністична ліга (Ligue communiste révolutionnaire)	1,498,581	4.08%
Філіп де Вільє	Рух за Францію (Mouvement pour la France)	818,407	2.23%
Марі-Жорж Бюффе	Французька комуністична партія (Parti communiste français)	707,268	1.93%
Домінік Вуане	Зелен (Les Verts)	576,666	1.57%
Арлетт Лагіє	Робітнича боротьба (Lutte ouvrière)	487,857	1.33%
Жозе Бове	альтерглобаліст	483,008	1.32%
Фредерік Ніу	Полювання, риболовля, природа і традиції (Chasse, pêche, nature, traditions)	420,645	1.15%
Жерар Шиварді	Робітнича партія (Parti des travailleurs)	123,540	0.34%
Всього		36,719,396	100%	35,773,578	100%
Дійсних голосів		36 719 396	98,56%	35 773 578	95,80%
Зіпсовані і пусті бланки		534 846	1,44%	1 568 426	4,20%
Взяло участь		37 254 242	83,77%	37 342 004	83,97%
Утрималися		7 218 592	16,23%	7 130 729	16,03%
Зареєстровані виборці		44 472 834		44 472 733
Офіційні результати першого туру: Official first round results announced on April 25, 2007. Другого туру: Official second round results announced on May 10, 2007.

За результатами виборів президентом було обрано Ніколя Саркозі.

Контроверсії

Фінансування передвиборної кампанії Ніколя Саркозі в 2007 році

У квітні 2012 року інтернет-видання Mediapart опублікувала документ про можливе фінансування передвиборної кампанії Ніколя Саркозі в 2007 році Лівією, яку Зіад Такіеддін назвав «заслуговуючим на довіру». Це була записка, підписана Мусою Кусою, тодішнім главою лівійських спецслужб, в якій Триполі обіцяв Саркозі «50 мільйонів євро»; проте не вказується, чи були ці кошти виплачені. Президент Саркозі і його оточення описали цю записку як «неправдиву», а сайт Mediapart - як «ліву контору». Mediapart є незалежним сайтом^[3].

Примітки

1. Рішення про реєстрацію кандидатів. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 17 квітня 2011.
2. Президентські вибори у Франції: повернення до традиційного суперництва правих та лівих у першому ж турі
3. Financement de la campagne de 2007 de Sarkozy par Kadhafi : Moussa Koussa dément, Le Monde, 28 квітня 2012