![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/34/Bundesarchiv_Bild_102-11988%252C_Verbrecherabwehr_mit_Jiu-Jitsu.jpg/640px-Bundesarchiv_Bild_102-11988%252C_Verbrecherabwehr_mit_Jiu-Jitsu.jpg&w=640&q=50)
Право на самооборону
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Право на самооборону — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони[1].
![]() | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Необхідна оборона (Україна), але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з квітня 2019. |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/34/Bundesarchiv_Bild_102-11988%2C_Verbrecherabwehr_mit_Jiu-Jitsu.jpg/640px-Bundesarchiv_Bild_102-11988%2C_Verbrecherabwehr_mit_Jiu-Jitsu.jpg)
Право на необхідну оборону — це один із найважливіших юридичних інститутів — без права захистити себе, чи свою оселю, майно — у людини не може бути спокою, впевненості в безпеці свого життя і здоров'я, недоторканності власного житла.
Основною відмітною ознакою необхідної оборони, що відмежовує її від інших обставин, що виключають злочинність діяння, є заподіяння шкоди саме тому, хто посягає, а не іншим особам.
Інститут необхідної оборони відомий досить давно й існує в карному праві багатьох держав, однак він продовжує викликати наукові суперечки: йому присвячені сотні наукових досліджень, а відповідні законодавчі норми піддаються змінам[2].