Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Поступовий вебзастосунок (англ. Progressive Web App, PWA) — вебзастосунок, який є гібридом звичайної вебсторінки (чи вебсайту) та мобільного застосунку. Створюється за допомогою можливостей, що надають сучасні оглядачі Інтернету, але при цьому його використання нагадує використання мобільного застосунку.
З 2005 року веброзробка перейшла від статичних сайтів до динамічних документів, що створюються серверними (LAMP, ASP.NET) або клієнтськими (Ajax[1]) інструментами, і почали застосовувати адаптивний вебдизайн[2]. Незважаючи на перевагу швидкого розгортання, спроби створення вебзастосунків для пристроїв на зразок iPhone 2007 року, у порівнянні з нативними були невдалими. Нативні застосунки надавали кращий досвід користування і швидше завантажувалися через різницю швидкостей читання з SSD та мережі. Запаковані ресурси та прямий доступ до апаратного забезпечення дозволяли нативним застосункам виконуватися набагато швидше і надавати більше функцій. Проте, з середини 2010-х, постійні вдосконалення в HTML5, CSS3, та JavaScript, значно функціональніші і сумісні зі стандартами браузери і потужні процесори зробили гібридні вебзастосунки життєздатною альтернативою.[джерело?]
Гібридні застосунки імітують досвід користування нативних мобільних застосунків і потребують завантаження з App store. Як такі, зберігаються не на сервері, а на дискові пристрою. Комбінація розмітки, стилів[en] та скриптових мов дозволяє створювати довільні інтерактивні елементи керування без використання закритих систем на зразок Flash. Частково виконуючись у мобільному браузері (наприклад WebView[3]), гібридні застосунки не мають URL, але мають доступ до апаратного забезпечення пристрою[4].
Часто гібридні застосунки створюють за допомогою фреймворку Apache Cordova.
У 2015 році дизайнер Францес Берріман та розробник Google Chrome Алекс Рассел створили термін «Progressive Web Apps»[5], щоб описати застосунки що використовують нові функції сучасних оглядачів, такі як Service Workers та маніфести, і дають користувачам змогу встановлювати вебзастосунки, оскільки застосунки першого класу у своїй рідній ОС. Згідно з документацією Google Developers[5][6][7], поступові вебзастосунки мають наступні ознаки:
Поступові вебзастосунки є розширенням існуючої технології і таким чином не потребують окремого упаковування для поширення. Поступові вебзастосунки публікуються так само як і будь-яка інша вебсторінка. Станом на 2016 технології потрібні для поступових застосунків реалізовані в браузері Chrome, але в майбутньому більше браузерів підтримуватимуть необхідні функції.
Базові критерії для розгляду сторінки як поступового вебзастонку були описані Расселом в наступній публікації[10]:
[ { "src": "/images/icon-144.png", "sizes": "144x144", "type": "image/png" } ]
Маніфест вебзастосунку — це специфікація W3C яка описує маніфест у форматі JSON[8] який дозволяє розробникам описувати метадані пов'язані із застосунком, наприклад:
Service Worker’и, по суті, є мережевим проксі всередині браузера, який можна скриптувати і програмно керувати HTTP запитами. Вони розташовуються поміж мережею і вебзастосунком, щоб віддавати йому вміст. Якщо запрограмувати їх на кешування вмісту, це дозволить застосункові працювати офлайн.
Крім того:
Для прискорення завантаження, сервіс воркери зберігають базовий інтерфейс користувача або «оболонку» (англ. shell) вебзастосунку. Ця оболонка надає початковий статичний каркас, у який поступово може завантажуватись вміст, що дозволить користувачам використовувати застосунок не зважаючи на якість мережевого з'єднання. Простіше кажучи, оболонка — це ввесь код який зберігається в кеші на пристрої[15].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.