Подільський мостовий перехід
мостовий перехід, через річки Дніпро і Десенку З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Подільський мостовий перехід — мостовий перехід, що споруджується в Києві через річки Дніпро і Десенку та має з'єднати Поділ з лівобережними районами Воскресенка та Райдужний масив. Згідно з цільовою програмою, до кінця 2025 року мостовий перехід мають довести до 88% готовності.[2]
 | Ця стаття чи розділ висвітлює запланований або споруджуваний об'єкт транспортної інфраструктури. |  |
| Подільський мостовий перехід | |
|---|---|
 | |
| 50°28′18.9″ пн. ш. 30°32′39″ сх. д. | |
| Офіційна назва | Подільський мостовий перехід |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Галузь застосування | комбінований (метро/автомобільний) |
| Перетинає | Дніпро і Десенка (Чорторий) |
| Загальна довжина | 4,43 км |
| Ширина | 18 м |
| Початок будівництва | 1 грудня 2003 року[1] |
| Відкрито | 1 грудня 2023 року (перша черга) |
| Конструктор, архітектор | Фукс Георгій Борисович |
  Подільський мостовий перехід Подільський мостовий перехід (Україна) | |
 | |
 Подільський мостовий перехід у Вікісховищі | |
1 грудня 2023 року для руху службового та громадського транспорту було відкрито першу чергу мостового переходу.[3]
Конструкція є двоярусною спорудою, яка складається з трьох мостів та естакад, які їх з'єднують. На верхньому ярусі планується шість смуг для руху автотранспорту (по три в один бік), на нижньому — дві колії Подільсько-Вигурівської лінії метро зі станціями «Суднобудівна», «Труханів острів» і «Затока Десенка», які будуть розташовані на нижньому метроярусі мостового переходу.
Головний інженер проєкту — Георгій Фукс, Михайло Корнєєв (з 2008 року)[4], головний архітектор проєкту — Вадим Жежерін, Олег Заварзін (з 2005 року)[4]. Організація-генпроєктувальник Подільського мостового переходу — АТЗТ «Київсоюзшляхпроект»[5]. Подільський міст є найбільшим арковим мостом у Європі.
За проєктом 1993 року міст має з'єднати правобережний Поділ із лівобережними районами Воскресенка та Райдужний масив. Загальна довжина моста становитиме біля семи з половиною кілометрів. До складу траси мостового переходу входять[6]:
- два мости через Гавань (один тільки автомобільний);
- міст через річку Дніпро;
- міст через річку Десенка;
- міст через озеро Райдужне;
- естакади на Трухановому острові та в урочищі Горбачиха;
- чотири багаторівневі транспортні розв'язки.
Одна з естакад моста починатиметься від вулиці Набережно-Хрещатицької на Подолі, перетне Рибальський острів, Труханів острів і, пройшовши через Русанівські сади, вийде на лівобережну частину Києва. Автомобільна частина моста матиме по три смуги для руху в кожному напрямку, проєктна інтенсивність руху автотранспорту становить 59 тис. автомобілів на добу. Через міст пролягатиме Подільсько-Вигурівська лінія Київського метрополітену, причому три станції розташовуватимуться безпосередньо на мості: «Суднобудівна», «Труханів острів» та «Затока Десенка»[7]. Загальна довжина штучних споруд комплексу складає 7,5 км. Ширина мостів і естакад складає 35 м. Прогін арково-підвісного моста складає 344 м. Найбільший на цей час у Європі. Також у районі Русанівських садів планувалися з'їзди (1 вже є), хоча місцеві жителі виступають проти них. Натомість на Рибальському острові є виїзд на вулицю Набережно-Рибальську, а на Подолі є заїзд на міст з вулиці Набережно-Хрещатицької.
Альтернативні проєкти (2019—2020)
2019 року інженер Віктор Петрук запропонував альтернативні проєкти підходу до Подільського мостового переходу, які мають переваги за результатами моделювання і транспортних розрахунків[8][9]. Зокрема, на Лівому березі альтернативний проєкт передбачає вихід Подільського мостового переходу за двома напрямками — на вулицю Алішера Навої, та вулицю Бальзака, що дозволить зберегти озеро Райдужне[8][9][10]. При цьому основний потік передбачається на вулицю А. Навої[8][10]. На правому березі альтернативний проєкт передбачає відмову від вартісного тунелю на Лук'янівку та реконструкцію Верхнього і Нижнього Валів та вулиці Глибочицької для запуску по них автотрафіку з мосту[8][9]. Критика цього проєкту відзначає зростання трафіку по туристичній частині старої забудови Подолу, збільшення загазованості повітря та руйнацію пам'яток архітектури.[11]
Траса Подільського мостового переходу протягом останніх сорока років була незмінною складовою всіх генеральних планів розвитку міста Києва.
Техніко-економічне обґрунтування будівництва розроблялося у 1987—1989 роках. Проєкт узгоджений містобудівною радою 25 липня 1990 року, затверджений Київською міською радою 19 квітня 1993 року. Роботи з будівництва моста були розпочаті в 1993 році, але внаслідок відсутності фінансування будівництво одразу було зупинено і відновлено лише в грудні 2003 року.
Закінчити спорудження моста планувалося ще 2008 року, однак станом на початок 2010 року роботи з будівництва були повністю зупинені. У травні 2010 року, після одержання фінансування, будівництво моста було відновлено, на вересень того ж року планувалося встановлення головної арки над русловою частиною Дніпра, яка має монтуватися з шести сегментів. Встановлення арки почалося влітку 2011 року. Для монтування сегментів застосовано унікальний плавучий кран «Захарій LK-600» виробництва судобудівного заводу «Ленінська кузня». 18 листопада 2011 року він впав у Дніпро та розламався в місці кріплення вантажної стріли, що вивело його з ладу[12]. Всього у 2011 році до аварії крану було змонтовано 4 з 6 сегментів арки. Останні два сегменти було встановлено у 2014 році.
Станом на 2017 рік за оцінками інституту «Київдормістпроект» міст був готовий на 65 відсотків. Тривав суд забудовників із власниками 22 із 259 дач, що, згідно з проєктом, підлягали знесенню, а здача моста в експлуатацію прогнозувалася на кінець 2021 року[13]. Того ж року громадськість прилеглих до озера Райдужного районів виступила за зміну трасування лівобережного з'їзду з Подільського моста через проспект Алішера Навої задля збереження озера Райдужного.[14][15]
З першої половини 2017 року будівельні роботи почали поступово відновлюватися. На Рибальському півострові закінчено бетонування автомобільного рівня з однієї сторони[16].
Навесні 2019 року завершився процес замикання конструкцій арки, а тимчасові опори, на яких вона трималася, у вересні 2019 року були розібрані до метрорівня.
У жовтні 2020 року основний проліт мосту через Дніпро був підвішений на 68 вант, а на самі конструкції мосту (арки, ванти, основний проліт) була встановлена декоративна підсвітка.[17]
У листопаді 2020 року завершено збирання секцій заїзду з Подолу (вагою дві по 450 та одна — 169 т), які перевозилися на понтонах та піднімалися домкратними системами.[18][19]
1 грудня 2023 року для забезпечення життєдіяльності міста під час дії воєнного стану мер Києва Віталій Кличко оголосив, що міст відкрито, проте ним буде дозволено користуватися тільки спецтранспорту, автомобілям екстрених служб та автобусу № 111, який сполучатиме правий та лівий береги за напрямком «Станція метро „Площа Українських Героїв“ — Станція метро „Лівобережна“ (згодом продовжено до Дарницької площі)».[20][21][22] Водночас, через відсутність готової ділянки від дамби Русанівських садів до залізниці та брак сполучення із основними транспортними артеріями Лівого берегу експлуатаційний потенціал мосту вкрай обмежений.[3]
Після завершення будівництва подвійного тунелю в тілі насипу під залізничними коліями перегону колійний пост 17 км біля зупинного пункту «Райдужний», що заплановано на кінець листопада 2024 року, мостовий перехід отримає автомобільне сполучення з житловим масивом Вигурівщина-Троєщина. Передбачається запуск двох нових автобусних маршрутів, а також відкриття руху для приватного автотранспорту мостовим переходом.[23]
Початок зведення аркового мосту через річку Дніпро в м. Києві, як частина в будівництва ПМП в 2008 році
Хід будівництва в 2009 році
Зведення арок мосту в 2011 році
Аварія на будівництві Подільського мостового перехіду 18 листопада 2011 року
Стан мосту у липні 2014 році після встановлення останньої арки
Подільський мостовий перехід в 2021 році
Фото макета арково-підвісного мосту у складі ПМП
18 листопада 2011 об 11:10 плавучий кран «Захарій LK-600» впав[24]. Ніхто не постраждав. Під час аварії всередині крану було 8 працівників. П'ятеро з них врятувалися самостійно, ще троє були врятовані службою порятунку та силами ГУ МНС Києва. Як показало розслідування причинами аварії стали порушення безпеки експлуатації устаткування, невиконання інструкції з експлуатації, а також неправильні дії членів екіпажу[25]. З крану витекли мазут і дизпаливо[26].
20 квітня 2015 року з моста впав 23-річний чоловік.[27]
У квітні 2020 року на мості сталася нова аварія. Тимчасові конструкції, що встановили для фарбування арок і зв'язків, обрушилися через шалений вітер[28].
Улітку 2020 року жителі Русанівських садів розпочали блокувати будівельну техніку та протестувати проти відкриття лівобережних з'їздів на вулицю Центральна Садова[29].
У 2015 році в ході будівництва Подільсько-воскресенського мосту знесли гуртожиток заводу «Кузня на Рибальському», при цьому мешканців гуртожитку відселяли з численними порушеннями[30][31][32].
У липні 2020 року поліція повідомила про розкрадання бюджетних коштів під час будівництва Подільського мосту в Києві на суму понад 80 млн ₴ шляхом завищення обсягів і вартості робіт[33].
У серпні 2020 персонал підприємства «Інжинірингова мостова компанія» вивіз з Подільського мосту 12 тросів, необхідних для підвішування прольотів мосту. При цьому міський голова Віталій Кличко спочатку повідомив, що троси вкрали[34], однак в «ІМК» заявили, що троси насправді належать їм, а вивезли їх у зв'язку з несплатою боргу компанією «Еко-Буд-Трейд»[35].
У 2021 році СБУ поширила інформацію про спробу розікрасти близько 3 млрд грн на будівництві Подільського моста в Києві, проте не вказувала, хто саме здійснював цю спробу[36].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
