![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d1/%25D0%259A%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BC%25D1%2581%25D1%258C%25D0%25BA%25D1%2596_%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B8_%25D1%2596_%25D0%25BC%25D1%2583%25D0%25BB%25D0%25BB%25D0%25B0.jpg/640px-%25D0%259A%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BC%25D1%2581%25D1%258C%25D0%25BA%25D1%2596_%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2582%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B8_%25D1%2596_%25D0%25BC%25D1%2583%25D0%25BB%25D0%25BB%25D0%25B0.jpg&w=640&q=50)
Повернення кримських татар із депортації
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Повернення кримських татар із депортації до Криму почалося 1989 року як наслідок Перебудови в СРСР та політики Гласності, які зробили можливими відкрите обговорення злочинів сталінізму.
Депортацію кримських татар радянська влада провела в травні 1944 року. Все неслов'янське населення Криму було виселено в Центральну Азію, переважно в Узбекистан. На відміну від більшості депортованих в сталінські часи, кримським татарам не дозволили повернутися на історичну батьківщину в часи Відлиги 1950-их — 1960-их. У 1989 — 1993 роках повернулося 250 тисяч осіб (близько половини від усіх кримських татар СРСР). Станом на 2010-ті роки кримські татари становлять 10-12 % населення Криму (для порівняння, у 1926 — 26 %, у 1897 — 35,5 %).
Основними проблемами, з якими стикалися кримці під час повернення, були відсутність кримської прописки та труднощі з працевлаштуванням без неї, неможливість повернутися у житло, що належало їхнім предкам до депортації, труднощі з отриманням будь-якого житла, зокрема з отриманням землі для будівництва нових будинків, та антикримськотатарська пропаганда[1].