Пилиповичі (Бучанський район)

Пили́повичі — село Бучанського району Київської області. Входить до складу Бородянської селищної громади.

село Пилиповичі
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський район
Тер. громада	Бородянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32080030260017137
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	1387
Площа	27 км²
Густота населення	51,37 осіб/км²
Поштовий індекс	07840
Телефонний код	+380 4577
Географічні дані
Географічні координати	50°36′36″ пн. ш. 29°57′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	141 м
Водойми	р. Бучка
Найближча залізнична станція	зупинний пункт Макійчукове
Місцева влада
Адреса ради	07840, Київська обл., Бучанський р-н, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 8
Карта
Пилиповичі
Пилиповичі
Мапа
Пилиповичі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Пилиповичі.

Населення — 1,38 тис. жителів.

Історія

Село Пилиповичі описане в Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, виданому 1881 року. Станом на 1880 рік у селі проживало 662 осіб, серед яких було 623 православних, 19 католиків та 20 юдеїв. Зазначено, що сільська церковна парафія закладена 1779 року^[1].

З 20 липня по 31 грудня 1888 року в селі від епідемії дифтерії померло 100 дітей у віці до 14 років. Загалом того року у селі померло 126 осіб, а народилося — 56^[2]. Вже з січня 1889 року кількість смертей від цієї хвороби значно зменшилася, протягом січня — червня померло лише 7 дітей. Загалом того року в селі померло 36 осіб, а народилося — 62^[3].

Станом на 1900 рік село Пилиповичи (рос. Филипповичи, Пилиповичи) належало до Гостомельської волості Київського повіту Київської губернії. Землями навколо села володів поміщик Сергій Павлович фон Дервіз^[ru]. У селі нараховувалося 234 подвір'я, проживало 1065 мешканців, серед яких 538 чоловіків та 527 жінок. У селі була православна церква, церковно-парафіяльна школа, водяний млин, вітряк, чотири бакалійні лавки. Мешканці села займалися хліборобством та лісозаготівлею^[4].

Дмитрівська церква була зведена з дерева 1779 року та поновлена 1878 року коштом парафіян. До парафії також належав хутір Пороскотень^[5]. Церква до наших днів не збереглася.

Метричні книги, клірові відомості та сповідні розписи Свято-Димитрівської церкви села Пилиповичі зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)^[6].

Під час Голодомору 1932-1933 років від голоду загинуло 34 людини.

• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945), кладовище с. Пилиповичі

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1364	98.34%
російська	23	1.66%
Усього	1387	100%

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

1. Filipowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 389. (пол.)
2. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 178, спр. 1894, арк. 163зв–179зв.
3. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 178, спр. 1894, арк. 201зв–205.
4. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ : Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. — С. 140. (рос. дореф.)
5. Памятная книжка Кіевской епархіи / Сост. А. Вороновъ и свящ. В. Антоновъ. — Кіевъ, типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1882, Ч. ІІ. Статистическіе списки церквей Кіевской Епархіи: С. 25–26. (рос. дореф.)
6. Церква св. Димитрія, с. Пилиповичі Київського пов. Київської губ. [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України
7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

• Облікова картка на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}.

https://holodomormuseum.org.ua/wp-content/uploads/2019/10/kiivska_obl.pdf