Переклад Біблії Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького
український переклад 1903 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Переклад Біблії Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького або Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту[1] — перший повний переклад Старого Завіту і Нового Заповіту українською мовою, здійснений переважно Пантелеймоном Кулішем з редакційним та перекладним доопрацюванням Івана Пулюя та доповненням перекладів Івана Нечуя-Левицького, який видано 1903 року у Відні (за іншою версією — окремим виданням у 1904 році).
Автор | Пантелеймон Куліш |
---|---|
Країна | Австро-Угорщина |
Мова | українська |
Місце | Відень |
Укр. видавництво | Виданє Британського і заграничнього Біблійного Товариства |
Видано | 1903; 1904, 1906, 1908, 1909, 1912, 1920 (Відень); 1910 (Берлін); 1944 (Нью-Йорк); 1947 (Лондон); 2000 (Київ) |
Перекладач(і) | Пантелеймон Куліш; Іван Пулюй, Іван Нечуй-Левицький |
Сторінок | 829 |
Тираж | 5000 |
|
Від початку праці до видання Іван Пулюй працював близько 35 років. Книга видана вже по смерті Пантелеймона Куліша.
Повний переклад Книги книг, з одного боку, засвідчив достатньо високий рівень розвитку літературної мови на той час, а з іншого — сприяв її розвитку надалі, адже українська літературна мова на початку XX століття функціонувала у двох основних регіональних варіантах: східному і західному. Такий стан мови поєднується з конфесійним стилем перекладу[2].