![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/83/V%25C3%25A9ritable_portrait_de_Monsieur_Ubu.png/640px-V%25C3%25A9ritable_portrait_de_Monsieur_Ubu.png&w=640&q=50)
Патафізика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
‘Патафізика або патафізика (фр. pataphysique) — термін, введений французьким письменником Альфредом Жаррі (1873—1907), який за власним його визначенням полягає в тому, що «патафізика — це галузь філософії або науки, що вивчає уявні явища, які існують у світі поза метафізикою; це наука про уявні рішення».
Патафізика | |
![]() | |
Жанр | пародія |
---|---|
Описано за адресою | expositions.bnf.fr/utopie/pistes/ateliers/image/fiches/pataphysique.htm(фр.) |
![]() |
![Загальний вигляд концепції у виконанні @hvrenja](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/82/%27%D0%9F%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0.jpg/640px-%27%D0%9F%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0.jpg)
Результатом подібного бачення, як те часто-густо траплялось в оригинальній західній думці, стало захоплення письменника східною філософією. Концепція висловлена Жаррі у глузливій псевдонауковій манері з підтекстами підтасувань та крутійства в книзі «Діяння та судження доктора Фаустролля, патафізика», де він вдається до гри зі звичайними поняттями та інтерпретаціями реальності. Жодне з видавництв за життя автора роман як такий не сприйняло. Існує ціла збірка визначень патафізики, жодне з яких не є вірним. Мовна гра самої назви, що може бути не дуже зрозуміла читачеві в перекладі, полягає в тому, що ступень героя роману Жаррі, може читатися і як патафізик, і як паталікар. Ще одна спроба визначення трактує патафізику як ідею про «віртуальну або уявну природу речей, сприйняту загостреним баченням поезії або науки чи любові, що можна вхопити і прожити як реальну». Роман, що побачив світ тільки після смерті письменника, фактично започаткував абсурдистський напрям західних літератури та театру — ґрунт, в якому мають коріння дада, футуризм, сюрреалізм, ситуаціонізм та інші. «Ми налаштовані на корисність» — патафізика чинить опір цьому упередженню та бомбардує нас зразками безкорисностей — у 1888 році світову «патафізику» винайшли школярі Ренна, а лідером їх ватаги був Альфред Жаррі[1]. Патафізика, за іншим визначенням ще, наполягає на тому, що ніщо не є серйозним, включаючи саму патафізику[2]. Загадковий характер цього застереження нагадує, що химерність та настанова парадоксальності вимагає агностицизму, що може приймати більше однієї форми. Життя великих патафізиків, і в першу чергу самого Альфреда Жаррі, ілюструє саме таке ставлення. Як може людина, що просить зубочистку на смертній постелі, бути серйозною? Доктрина патафізики найбільше за все нагадує логіку дзенських коанів: патафізик відкидає логіку непротиріччя і має прийняти, що ніщо нізвідки не слідує. Ця концепція, що була піднята на знамена послідовниками, протягом сторіччя набула неабиякого розвитку, як у самих техніках письма численних авторів, так і в певних своїх інституційних патафізичних структурах[3], із їх коледжами, очолюваними сатрапами, й іншими об'єднаннями, з яких найвідомішим є УЛІПО, і метою яких є подолання будь-яких формальних вимог до художнього тексту[4].