Пасивний стан
граматичний стан, поширений у багатьох мовах / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Пасивний стан — це граматичний стан, який зустрічається в багатьох мовах[1]. У звороті з пасивним станом підмет виражає тему або пацієнс[en] головного дієслова — тобто особу або предмет, який зазнає певної дії або стан якого змінюється[2] — на відміну від активного стану, у якому підмет виконує роль агенса. Наприклад, у пасивному реченні «Дерево повалене» підмет (дерево) позначає пацієнс, а не агенс дії, тоді як речення «Хтось повалив дерево» і «Дерево впало» є активними.
Зазвичай у пасивних реченнях те, що зазвичай виражається додатком (або іноді іншим актантом) дієслова, нині виражається підметом, а те, що зазвичай виражається присудком, або просто відкидається, або позначається якимось додатком у звороті (ад'юнктом[en]). Таким чином, перетворення активного стану дієслова на пасивний є процесом зменшення валентності (позбавлення перехідності), оскільки він синтаксично перетворює перехідне значення на неперехідне[en][3]. Це не завжди так; наприклад, у японській мові конструкція з пасивним станом не обов'язково зменшує валентність[4].
У багатьох мовах є і активний, і пасивний стан; їх наявність забезпечує більшу гнучкість у побудові речень, оскільки синтаксичну роль підмета може виконувати як семантичний агенс, так і пацієнс[5]. Використання пасивного стану дає мовцеві змогу упорядковувати відрізки дискурсу, поміщаючи в позицію підмета інші фігури, крім агенса. Це дає змогу висунути на перший план[en] пацієнс, реципієнта або іншу семантичну роль[5]; крім того, це корисно, коли темою поточної дискусії семантичний пацієнс[6]. Пасивний стан може також використовуватися з метою уникнути вказівки на агенс дії.