Паризька хартія для нової Європи
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Паризька хартія для нової Європи (англ. Charter of Paris for a New Europe) — підсумковий документ Наради з безпеки і співробітництва в Європі, що відбулася в Парижі 21 листопада 1990 року. Підписана від імені Австрії, Бельгії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії (Європейське Співтовариство), Канади, Кіпру, Ліхтенштейну, Люксембургу, Мальти, Монако, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Румунії, Сан-Марино, Святійшого Престолу, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Туреччини, Фінляндії, Франції, Чеської і Словацької Федеративної Республіки, Швейцарії, Швеції та Югославії.
Як частина Гельсінського процесу в період закінчення «холодної війни» та народження нової системи європейських відносин, Хартія продемонструвала, що країни Сходу й Заходу прихильні поступовому, еволюційному переходу до нового європейського порядку в мирних умовах, а не через війни та конфлікти[1].