Панорамне кіно
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Панора́мне кіно́, також синера́мне кіно́ — кінематографічні системи, засновані на розділенні зображення на декілька частин, кожна з яких знімається своїм об'єктивом на окрему кіноплівку[1] Характерною особливістю панорамного кіно був великий горизонтальний кут поля зору кінокамери і сильно зігнутий циліндричний екран з таким же кутом огляду, що перевищує поле зору людини[2]. Уперше технологія панорамного кіно була використана у 1927 році для зйомки і демонстрації фільму «Наполеон»[3][4][К 1]. Найбільший розвиток почався після 1952 року з винаходом панорамної кіносистеми «Сінерама».
Вдосконалення широкоформатного кіно і поява формату IMAX призвели до відмови від панорамних технологій внаслідок їх дорожнечі та несумісності з масовою кіномережею. Невелика кількість фільмів, знятих в панорамних системах, як в СРСР, так і за кордоном, найчастіше передруковувалися на широкі формати кіноплівки для демонстрації в традиційних кінотеатрах. Нині технологія не використовується.