Пам'ятки української мови
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Па́м'ятки украї́нської мо́ви — писемні пам'ятки, що використовуються для вивчення історії української мови і її говорів та дослідження історії української літературної мови. При дослідженні історії української мови використовуються переважно (але не тільки) тексти, написані або переписані на півдні Київської Русі[1].
Пам'ятки української мови | |
Мова твору або назви | українська |
---|---|
Пам'ятки української мови у Вікісховищі |
Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, а тепер і Інститут української мови НАН України здійснював серію публікацій староукраїнських текстів XIV — XIX ст. Тексти видаються за спеціальними правилами видання пам'яток, писаних українською мовою та церковнослов'янською української редакції[2][3]. Серед «Пам'яток української мови»: актові документи і грамоти, художня література, публіцистична література, полемічна література, наукова література та ін. Кожне видання, як правило, супроводжується вступним археографічними і лінгвістичними дослідженнями. Подаються словнички давніх і малозрозумілих лексем, списки скорочень, література, покажчики власних і географічних назв, ілюстрації. Рукописні тексти публікуються у транслітерації, друковані — факсимільне[4].
У 2015 році вийшло перше у вітчизняній медієвістиці найповніше зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х — ХІІІ ст.) — «Хрестоматія з історії української мови Х–ХІІІ ст.», яке підготував В. В. Німчук в НАН України[5].
До пам'яток української мови також належать українські народні пісні. Зокрема, найдавніша Українська народна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» є пам'яткою і найдавнішим зразком живої народної мови й зразком найстарішої власне української книжної епічної поезії.[6]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пам'ятки української мови |