сукупність біотичних, абіотичних і антропогенних (за їхньої наявності) екологічних факторів на будь-який певній території або акваторії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Осе́лище (англ.habitat)— просторова ділянка, що визначається характеристиками видового різноманіття або абіотичних елементів, або використовується конкретним видом або конкретною популяцією.
Визначається за фактичними межами ландшафту та рослинного угруповання, які притаманні виду, що досліджується, і є його характеристикою (особливістю).
Оселище— еквівалент широко вживаного в англомовній літературі поняття «habitat», яке нерідко (проте помилково) тлумачать як синонім терміна «біотоп». Біотоп описується за заздалегідь заданим шаблоном опису типів ландшафтного та біотичного різноманіття, і його суб'єктом є біотичне угруповання, тоді як в оселища— вид або популяція.
Залежно від ситуації, термін оселище (habitat) може мати два окремих значення: «природне оселище» та «оселище виду». Бернська конвенція та інші міжнародні природоохоронні угоди оперують обома зазначеними поняттями[1].
В розумінні Резолюції №6 Бернської конвенції, Пташиної директиви і Додатку II (а також Додатків IV та V) Оселищної Директиви, оселище виду— середовище, визначене певними абіотичними й біотичними факторами, в яких вид (природної фауни або флори) існує на будь-якій стадії свого життєвого циклу. Наприклад, оселища птахів— це місця їх гніздування, харчування, зимівлі, міграційних скупчень; оселища риб— це місця їх нересту, нагулу, постійного мешкання тощо.
В розумінні Резолюції №4 Бернської конвенції та Додатку І Оселищної директиви, природне оселище (біотоп)— це суходільна або водна ділянка, природна або напівприродна, яка визначається за географічними, абіотичними та біотичними особливостями. Приклади типів природних оселищ: «Чагарники на приморських дюнах», «Постійні континентальні солоні та солонуваті озера, ставки та водойми», «Рівнинні та низькогірні сінокосні луки» (згідно затвердженої класифікації).
Оселища є ключовим об'єктом уваги в загальновідомій програмі розбудови європейської екомережіNatura 2000. Оселищна концепція є одним з ключових документів Євросоюзу в охороні довкілля і відома як Оселищна директива, прийнята у травні 1992 року урядами країн Європейського Союзу і спрямована на захист найбільш вразливих оселищ та видів по всій Європі. Разом із Пташиною директивою Оселищна директива є основою створення мережі територій, що охороняються— Natura 2000.
Залучення громадськості та науковців до проектування мережі Емеральд (Смарагдової мережі) в Україні / Полянська К. В., Борисенко К. А., Павлачик П. (Paweł Pawlaczyk), Василюк О. В., Марущак О. Ю., Ширяєва Д. В., Куземко А. А., Оскирко О. С. та ін. / під ред. д.б.н. А.Куземко.— Київ, 2017.— 304 с.