Організація українських націоналістів
український громадсько-політичний рух / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Організація Українських Націоналістів?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Основним регіоном діяльності ОУН були Східна Галичина та Волинь, а її керівна структура тут іменувалася «Крайова Екзекутива ОУН на західно-українських землях».
Девіз | Україна понад усе! |
---|---|
Дата заснування | 3 лютого 1929 Відень |
Тип | Всеукраїнська громадська націоналістична організація |
Голова |
|
Члени | понад 10.000 |
Положення | Статут ОУН, зареєстрований Міністерством юстиції України[1] |
Офіційний сайт | oun.org.ua kmoun.info |
Організація українських націоналістів у Вікісховищі |
Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року у Відні, легалізована в Україні 1993-го як громадська організація[2].
ОУН виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок.
ОУН виникла як підпільна організація, та незабаром стала порівняно потужною силою. Незважаючи на репресії, чисельність ОУН завжди досягала 10-30 тисяч членів. Організація використовувала підпільну діяльність, тероризм і політичні вбивства для опору спочатку польській, а потім радянській окупаційній владі. В умовах, коли після радянської анексії західноукраїнських земель усі інші політичні сили були розгромлені, саме ОУН збереглася і продовжувала боротьбу значної частини українського населення за незалежність (підпільна збройна боротьба до 1950-х років і беззбройний рух у пізніший період).
10 лютого 1940 року ОУН розділилася на дві частини, коли більшість членства ОУН (переважно знаходились на українських землях) обрала Революційний Провід ОУН, а на скликаному ними 1-4 квітня 1941 року «Великому зборі у Кракові» обрала очільником Степана Бандеру і проголосила окрему Організацію українських націоналістів (революційну), тоді як меншість від усіх членів ОУН (знаходились переважно в еміграції) відмовились визнавати рішення більшості і далі продовжували підтримувати організацію Андрія Мельника — ОУН (під проводом А. Мельника).
2013 року ОУН(м) і ОУН(б) оприлюднили спільну заяву про бажання «консолідувати український націоналістичний рух і передусім відновити єдність ОУН», яку підписали голови організацій Стефан Романів і Богдан Червак[3].