Онуфрій (Гагалюк)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Архієпископ Онуфрій (в миру Антон Максимович Гагалюк; * 2 квітня 1889, село Посад-Ополе, Ново-Олександрійський повіт, Люблінської губернії - † 1 червня 1938, Благовещенськ, Росія) — єпископ Білгородський (1933), архієпископ Курський і Обоянський. Святитель. День пам'яті - 19 травня (1 червня).
| Онуфрій | ||
,_епископ_Елисаветградский.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1933 — 1935 | ||
| Церква: | УПЦ-МП | |
| Попередник: | Даміан (Воскресенський) | |
| Наступник: | Хрисогон (Іванівський) | |
| ||
| 11 серпня — 22 листопада 1933 | ||
| Попередник: | Інокентій (Клодецький) | |
| Наступник: | Антоній (Панкеєв) | |
| ||
| 13 грудня 1929 — 27 червня 1933 | ||
| Попередник: | креація | |
| Наступник: | Митрофан (Русинов) | |
| ||
| 4 лютого 1923 — 13 грудня 1929 | ||
| Попередник: | Павло (Колосов) | |
| Наступник: | Порфирій (Гулевич) | |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна академія | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
| Діяльність: | архієпископ, ігумен | |
| Ім'я при народженні: | Антон Максимович Гагалюк | |
| Народження: | 2 квітня 1889 село Посад-Ополе, Ново-Олександрійський повіт, Люблінської губернії | |
| Смерть: | 1 червня 1938 (49 років) Благовещенськ, Росія | |
| Похований: | Благовещенськ, Росія | |
Народився 2 квітня 1889 року в Люблінської губернії. Його батько Максим був лісничим, мати Катерина (пізніше черниця Наталія) - домогосподаркою. В родині було 6 дітей - 3 хлопчики і 3 дівчинки, вся сім'я жила в невеликому дерев'яному будинку біля лісу, неподалік міста Ново-Олександрія.
У віці 5 років залишився без батька, смертельно пораненого незаконними рубачами лісу, захопленими ним на місці злочину. Вони також спалили будинок лісничого, залишивши його вдову з дітьми (Антон був старшим) без даху над головою. Був прийнятий в сирітський притулок у м. Люблін, де його мати працювала куховаркою. Тут він закінчив церковно-парафіяльну школу. Він вчився добре і тому на гроші притулку був відправлений в Холмське духовне училище.
,_Константин_(Дьяков),_Павел_(Кратиров),_Борис_(Шипулин),_Онуфрий_(Гагалюк),_Дамаскин_(Цедрик),_Антоний_(Панкеев).jpg)
Закінчив Холмське духовне училище РПЦ, Холмську духовну семінарію РПЦ. Під час навчання в семінарії йому явився святий Онуфрій Великий і зцілив його від важкого запалення легень.
Під час навчання в Петербурзькій духовній академії РПЦ, при переході на 3-й курс, Антонія послали в Холмську Русь в Яблочинський Онуфріївський монастир читати лекції з богослов'я для вчителів, які прибули до монастиря. Під час цієї поїздки він захворів і був при смерті, але йому вдруге з'явився святий Онуфрій Великий і знову зцілив його. Після цього випадку остаточно вирішив присвятити своє життя чернечому служінню. У чернецтві йому було дано ім'я святого Онуфрія.
Закінчив Петроградську духовну академію РПЦ (1915) зі ступенем кандидата богослов'я (тема кандидатської роботи: «Питання про спасіння в творах Філарета (Дроздова), митрополита Московського»).
5 жовтня 1913 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Онуфрій, був рукоположений в сан ієродиякона, а потім у ієромонаха.
З 15 липня 1915 року - викладач Пастирсько-місіонерської семінарії при Григоріє-Бізюковському монастирі Херсонської єпархії. Під час громадянської війни монастир був розгромлений бандитами, а ієромонах Онуфрій ними викрадений. Місцеві селяни врятували його і відвезли в місто Берислав, де був настоятелем Успенського храму.
1922 - возведений в сан архімандрита і переведений в Кривий Ріг настоятелем Нікольського храму.
В цей час до Онуфрія через його брата Андрія прийшла пропозиція від "обновленського" митрополита Євдокима перейти в "обновленство". Онуфрій відмовився, не бажаючи зраджувати канонічне православ'я.
23 січня 1923 року хіротонізований у єпископа Єлисаветградського, вікарія Херсонської єпархії. Через 6 днів після хіротонії був заарештований, перебував у тюрмах Єлисаветграда і Одеси. У травні 1923 року звільнений і висланий в Кривий Ріг, де працював над створенням Криворізького вікаріатства. Активно виступав проти обновленського руху, направляв послання віруючим, писав статті апологетичного, повчального та історичного характеру.
У жовтні 1923 року заарештований, відправлений до Харківської в'язниці. У січні 1924 року звільнений під підписку про невиїзд з Харкова. Продовжував викривати оновленців і вести листування зі своїми духовними дітьми і шанувальниками. Також виступав проти «григоріанського» руху, який виступав проти Патріаршої форми управління церквою і користувався, на перших порах, підтримкою влади.
У грудні 1926 року знову арештований і висланий на Північ (у Кудимкар), де владиці було заборонено читати церковні молитви в храмі під час богослужінь і співати на криласі. На засланні продовжував письменницьку діяльність. У жовтні 1928 року заарештований і поміщений у в'язницю міста Тобольська, звідки його по етапу відправили на заслання в місто Сургут на Обі, а потім у далеке село Уват. Підтримував церковно-політичний курс митрополита Сергія (Страгородського).
В кінці 1929 року переведений до Центральної Росії, обрав для проживання місто Старий Оскол, після чого митрополит Сергій заснував там нову єпархію і призначив владику єпископом Старо-Оскольським. Влада дозволила йому здійснювати богослужіння тільки в одному храмі Старого Оскола і заборонили виїжджати в райони єпархії. Його тричі виселяли з квартири. Паства дуже любила його за благочестя, молитовно-ревне служіння.
У березні 1933 року був заарештований, три місяці перебував у в'язниці міста Воронежа. С 11 серпня 1933 року - єпископ Бєлгородський, керуючий Курською єпархією. З 22 листопада 1933 року - єпископ Курський. З 30 січня 1934 року - архієпископ Курський і Обоянський. І в цій єпархії йому було дозволено служити тільки в одному храмі.
У липні 1935 року заарештований за звинуваченням у створенні контрреволюційного угруповання. Звинувачувався в тому, що занадто часто проповідував (у тому числі критикував теорію Дарвіна), надавав матеріальну допомогу звільненим з ув'язнення священнослужителям, благословляв чернечі постриги. Винним себе не визнав.
4 грудня 1935 р. засуджений до позбавлення волі строком на 10 років. Відправлений відбувати покарання на Далекий Схід, відбував покарання у радгоспі НКВД на станції Середньобіла Амурської області. Разом з ним в таборі відбували покарання й інші священики, у тому числі Віктор Костянтинович Каракулін (1887 - 7 травня 1937), який помер від непосильних робіт і причислений до лику святих у 2000 році.
27 лютого 1938 р. проти нього було порушено нову кримінальну справу, був відправлений у в'язницю в Благовєщенськ Хабаровського краю. 17 березня засуджений до смертної кари, розстріляний 1 червня 1938 року.
Разом з владикою Онуфрієм були засуджені до розстрілу і причислені до лику святих у 2000 році:
16 березня 1990 архієпископ Онуфрій (Гагалюк) був реабілітований. Ухвалою Синоду Української Православної Церкви від 22 червня 1993 року причислений до лику місцевошанованих святих. Днем пам'яті встановлено 19 травня (за юліанським календарем). У серпні 2000 року на Ювілейному Архієрейському Соборі був канонізований у сонмі новомучеників і сповідників Російських для загальноцерковного шанування.
На честь священномученика Онуфрія (Гагалюка) 2003 року був освячений храм на Соцмісті у Кривому Розі (Криворізька єпархія.)[1] [2]
14 липня 2013 року в рамках святкування 1025-ліття Хрещення Русі у Кривому Розі було відкрито пам'ятник святим Онуфрію (Гагалюку) та Порфирію (Гулевичу) на Соборній площі перед Спасо-Преображенським собором. Скульптор - В. І. Токар [3] [4]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
