Одеський нафтопереробний завод
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Одеський нафтопереробний завод (ОНПЗ) — четвертий за потужністю український нафтопереробний завод і стратегічно важливий об'єкт для економіки держави. Розташований у Пересипському районі міста Одеси. Потужність станом на 2005 рік — близько 2,8 млн тонн сирої нафти на рік.
| Тип | бізнес і підприємство |
|---|---|
| Організаційно-правова форма господарювання | публічна компанія |
| Галузь | переробка нафти |
| Засновано | 1938 |
| Штаб-квартира | м. Одеса, вул. Шкодова Гора, буд. 1/1 |
| Співробітники | 1000 (2016) |
| Холдингова компанія | ФДМУ |
| Код ЄДРПОУ | 41864238 |
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
1937—1991
Завод був побудований в 1937 році й введений до експлуатації в 1938 році під назвою Одеський крекінг-завод[1][2], як підприємство паливного напрямку з переробкою бакинських мазутів на установках термічного крекінгу вакуумної перегонки.
Влітку 1941 року, в ході Другої світової війни, установки заводу були евакуйовані до міста Сизрані, де на їхній базі побудували Сизранський нафтопереробний завод.
В 1949—1950 роках завод відновили відповідно до проєктної схеми, а далі впродовж багатьох років періодично реконструювали. Згодом шляхом зміни технологічної схеми установок НПЗ отримав можливість переробляти нафту замість мазуту. Від 1959 року ОНПЗ взяв курс на автоматизацію процесів виробництва. У 1960-ті нарощувалися потужності первинної переробки нафти, були побудовані об'єкти водопостачання й очисні споруди. Велика реконструкція проводилася в 1970-ті роки, в результаті якої були введені до дії установки первинної переробки і вторинної перегонки нафти, а також каталітичного риформінгу. Всі технологічні процеси заводу переведені на оборотні системи водопостачання. Побудовано ефективні очисні споруди й зупинено скидання промислових стоків у Чорне море.
1987 року гендиректором Одеського НПЗ було призначено Валерія Мельника.
Після відновлення незалежності
У 1994 році введена в експлуатацію установка гідроочищення дизельного палива та авіагасу, що дозволило виробляти дизельне паливо і авіаційний гас з вмістом сірки до 0,05 масового відсотка. Установка побудована «під ключ» італійською фірмою CTIP. Також в середині 1990-х одним з партнерів Одеського НПЗ стало спільне українсько-британське підприємство «Синтез Ойл». Фірма оновила на заводі кілька установок, побудувала додаткові резервуари, реконструювала нижній майданчик заводу (як раз туди надходять нафтопродукти, призначені на експорт) і три причали в нафтогавані — 2-й, 3-й і 4-й.
27 червня 1996 року Кабінет Міністрів України вніс завод до переліку підприємств, призначених до приватизації відповідно до індивідуальних планів[3].
У серпні 1997 року завод був внесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України[4].
12 червня 1998 року Кабінет Міністрів України затвердив рішення про проведення в 1998—2005 роках реконструкції виробничих потужностей заводу[5], 24 червня 1998 року контрольний пакет акцій НПЗ (в розмірі 25 % + 1 акція підприємства) був закріплений у державній власності на 3 роки[6].
У 1998 році установка каталітичного риформінгу була переведена на новий каталізатор американської фірми UOP, що дозволило заводу випускати високооктанові бензини марок А-80, А-92 і А-95. До цього часу компанії «Лукойл» стала одним з постачальників нафти на завод. Разом з «Синтез Ойл» сторони створили спільне підприємство «ЛУК-Синтез Ойл Лтд», зареєстроване на Британських Віргінських островах і у квітні 1999 року придбали на конкурсі 51,9 % акцій одеського заводу.
2000 — до т.ч.
У березні 2000 року дочірнє підприємство «Лукойл» — «ЛУК-Сінт» — докупило 25 %-й пакет акцій Одеського НПЗ на біржі. До цього часу на завершальній стадії вже були переговори з «Синтезом» про викуп належних йому акцій НПЗ в СП «ЛУК Синтез Ойл Лтд». А вже в кінці травня 2000 року «Лукойл» викупив цей пакет акцій. Разом з акціями, купленими на вторинному ринку, консолідований пакет «Лукойлу» склав близько 86 %. В результаті було утворено ВАТ «Лукойл-Одеський НПЗ»[7].
Після 13 років практично беззмінного керівництва заводом Валерій Мельник поступився місцем співробітнику «Лукойл» Володимиру Гафнеру. У 2001—2004 роках компанія провела капітальну модернізацію заводу.
Завод був зупинений в жовтні 2010 року у зв'язку з економічною ситуацією, що склалася на ринку нафтопродуктів України, а також зі зміною схеми поставок нафти[8]. У 2010—2013 роках завод не працював[9].
У червні 2013 року Лукойл продала ОНПЗ українській корпорації СЄПЕК, яку контролює Сергій Курченко[10].
У червні 2017 року завод конфіскований на користь держави. Орієнтовна вартість конфіскованого майна складає більше $200 млн або більше 5 млрд гривень[11].
У січні 2018 року Міністерство палива та енергетики України завершило реєстрацію державного підприємства ОНПЗ[12].
У квітні 2019 року Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід ОНПЗ у власність держави[13].
У березні 2019 року регіональне відділення Фонду держмайна в Одеській області повідомило про завершення інвентаризації заводу. Було встановлено, що багато установок підприємства втратили свою працездатність. Мова, зокрема, йде про ректифікаційні колони, що не були належним чином законсервовані[14].
На початку червня 2024 року, Кабінет Міністрів України погодив пропозицію АРМА щодо вилучення на користь держави корпоративних прав у розмірі 99,5 % акцій заводу і його боргових зобов’язань перед резидентами РФ, а також 100 % статутного фонду фірми «Енергія і газ Україна»[15].
- бензин А-98, А-95, А-92, А-80;
- паливо дизельне;
- вакуумний газойль;
- мазут;
- нефрас;
- реактивне паливо;
- газ зріджений;
- нафтобітум дорожній, будівельний, покрівельний;
- сірка.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
