Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Оборо́нна (офіційно Оборонная) — одна з головних вулиць Луганська. Нумерація будинків починається від вул. Радянської. Закінчується біля Гострої Могили.
| Вулиця Оборонна (Оборонная) Луганськ | |
|---|---|
 | |
| Район | Ленінський район |
| Назва на честь | Оборони Луганська у 1919 році |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 9 100 м |
| Координати початку | 48°34′7.14″ пн. ш. 39°18′55.00″ сх. д. |
| Координати кінця | 48°31′18.81″ пн. ш. 39°21′31.68″ сх. д. |
| Транспорт | |
| Трамваї | 6, 10, 13, 15 |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Державні установи | Луганська митниця |
| Навчальні заклади | Луганський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Заклади культури | Український музично-драматичний театр |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Оборонна вулиця у Вікісховищі | |
У 1919 році луганці витримали оборону Луганська під тиском білогвардійців. Події Громадянської війни радянська влада увічнила у топоніміці міста: квартал 50-річчя оборони Луганська, площа Оборони, а також вул. Оборонна.[1]
Завдяки розповіді радянського письменника Тараса Рибаса народилась одна з найвідоміших місцевих легенд радянської доби про «живий ланцюг» людей, які передавали снаряди з патронного заводу до Гострої Могили. Ця відстань становить понад 9 км. Тобто, щоб утворити такий ланцюг потрібно понад 4,5 тис. осіб. Тим не менше, вулиця, якою пролягала дорога до Гострої Могили, місця запеклих боїв з денікінцями, була названа Оборонною.
У 1924 році місто за проявлений героїзм у Громадянській війні було нагороджено орденом Червоного Прапора.[2]
Забудова вулиці почалась у 1920-х роки. У 1929 році свої двері відчинив Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. У 1930-х роках з'явився палац культури (тепер Український музично-драматичний театр).
На вулиці знаходяться:
У 1961 року біля будівлі інституту УкрНДІгідровугілля був відкритий пам'ятник на честь шахтарів гідромоніторшиків. На постаменті стоїть фігура гірняка у робочому костюмі з гідромонітором у руках. Скульптори — В. Мухін, М. Можаєв, П. Кізієв.
У 1967 році був установлений пам'ятник Ф. Дзержинському (скульптори В. Федченко і М. Бунін, архітектор Б. Челомбитько). Згодом у сквері поставлений пам'ятник загиблим прикордонникам.
На міському цвинтарі з 1975 року знаходиться Братська могила радянських воїнів, загиблих під час визволення Ворошиловграда у лютому 1943 року.[3]
У районі автовокзала установлений пам'ятник воїнам-визволителям.
Біля українського театру височіє стела з тавтологічним надписом: «Борцям за комунізм, що боротьбу пізнали».
6 листопада 1935 року вулицею пустили трамвай № 5.
У 1937 року введено нову лінію до Гострої Могили. Лінія частково використала залізничну гілку до авіашколи. Окремою від неї трамвайна лінія стала уже наступного року. Пущений трамвай № 9.
4 листопада 1953 року продовжена лінія маршрутів № 5 і № 6 до Меблевої фабрики.
4 листопада 1965 року до автовокзалу пущений маршрут № 13.
8 травня 1973 року від автовокзалу пустили трамвай № 8.
Тепер вулицею Оборонною курсують маршрути № 6, № 10, № 13 і № 15.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
