Німецька золота марка
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Німецька золота марка (нім. Goldmark) — грошова одиниця Німецької імперії та Веймарської республіки.
Золота марка | |||||
---|---|---|---|---|---|
Goldmark | |||||
| |||||
Коди і символи | |||||
Символи | ℳ, M, Mk | ||||
Територія обігу | |||||
Емітент | Німецька імперія (до 1918) Веймарська республіка (з 1918) | ||||
Похідні та паралельні одиниці | |||||
Дробові | Пфеніг (1⁄100) | ||||
Історія | |||||
Дата | 1871 | ||||
Валюта-попередниця | валюти держав, що увійшли до складу Німецької імперії | ||||
Початок вилучення | 1924 | ||||
Валюта-наступниця | Райхсмарка | ||||
Виробництво монет та банкнот | |||||
Емісійний центр | Рейхсбанк |
Офіційна назва валюти — марка (нім. Mark). Після створення нової держави з кількох десятків німецьких держав після Франко-прусської війни 1870—1871 років, монетним законом від 1871 року було введено нову грошову одиницю — марку. Протягом 43 років її обмінний курс лишався незмінним і був відповідним 0,358425 г чистого золота за одну марку[1].
Через 3 дні після вступу Німецької імперії в Першу світову війну 4 серпня 1914 року вільний обмін монет та банкнот на золото був припинений[2]. Інфляція, яка стала наслідком війни, призвела до повного знецінення паперових грошей. Якщо на початку 1917 року золоті монети обмінювалися за курсом 1,3 паперові марки за 1 золоту, то в 1919 році курс становив уже 14,5 паперових марок. Гіперінфляція призвела до того, що в 1923 році нову рентну марку обмінювали на 1 трильйон паперових[3].
З початком Першої світової війни Німецька імперія зіштовхнулася з цілою низкою проблем. Однією з них були величезні фінансові витрати на введення війни. Це сприяло виникненню гострої нестачі готівкових грошей в обігу, тобто демонетизації економіки. Срібло та золото швидко зникли з обігу. Незабаром населення стало накопичувати розмінну монету з міді. В умовах, коли центральний банк не міг продовжувати масове карбування монет зі шляхетних металів, низці міст було дозволено випускати власні гроші надзвичайних обставин (нім. Notgeld). Таким чином, на території держави, окрім грошових знаків випущених центральним урядом стали циркулювати понад 5 тисяч типів грошових знаків різних територій.
При цьому, на тлі наявності в обігу постійно знецінюваних паперових грошей, а також тисяч типів нотгельдів, монети зі срібла та золота Німецької імперії офіційно лишалися законним платіжним засобом. Демонетизовані вони були лише в серпні 1924 року з веденням нової грошової одиниці — райхсмарки[4].
В умовах розпаду фінансової системи, для протиставлення грошам надзвичайних обставин та постійно знецінюваних банкнотам (паперовій марці), у вжиток увійшло поняття золота марка.