Loading AI tools
білоруський поет З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ніл Симео́нович Гіле́вич (біл. Ніл Сымонавіч Гілевіч, англ. Nil Hilevich, нар.30 вересня 1931, Слобода, БРСР, пом. 29 березня 2016, Мінськ, Білорусь) — білоруський поет, професор Білоруського державного університету, автор понад 80 книжок віршів, публікацій, перекладів, один із засновників Товариства білоруської мови імені Франциска Скорини.[2]
Ніл Гілевич | ||||
---|---|---|---|---|
біл. Ніл Гілевіч | ||||
Ім'я при народженні | Ніл Сымонавіч Гілевіч | |||
Псевдонім | Адась Абабак, Антось Кудзеля, Бандысь Папруга, Дзед Архіп, Мікола Сведка і Францішак Вядзьмак-Лысагорскі | |||
Народився | 30 вересня 1931 Слобода, Логойський район, Мінська область, БРСР | |||
Помер | 29 березня 2016 (84 роки) Мінськ | |||
Поховання | Кальварійське кладовищеd | |||
Громадянство | СРСР → Білорусь | |||
Національність | білорус | |||
Діяльність | поет, перекладач, прозаїк, драматург, літературознавець, фольклорист, громадський діяч | |||
Сфера роботи | література[1], літературознавство[1], фольклористика[1] і перекладацтво[d][1] | |||
Alma mater | Мінський міський педагогічний коледжd (1951) і філологічний факультет БДУ (1956) | |||
Заклад | Білоруський державний університет, Звязда і Q127038590? | |||
Мова творів | білоруська | |||
Роки активності | 1946—2016 | |||
Жанр | поезія | |||
Членство | СП СРСР, Товариство білоруської мови імені Франциска Скорини і Спілка білоруських письменників | |||
Партія | КПРС | |||
Батько | Simon Petrovich Hilevichd | |||
Брати, сестри | Mikola Hild, Elena Gilevichd і Salvir Hilevichd | |||
Автограф | Файл:Nil Gilevich — belorussian wrighter — authograph — 1997 AD.jpg | |||
Нагороди |
| |||
Премії | Заслужений діяч науки БРСР, Державна премія БРСР ім. Якуба Коласа (1980), Міжнародна премія ім. Христо Ботева (1986), Народний поет Білорусі (1991) | |||
Сайт: Твори на сайті Knihi.com (біл.)] | ||||
| ||||
Ніл Гілевич у Вікісховищі | ||||
Народився в селі Слобода Логойського району Мінської області.[3] Навчався у Мінському педагогічному училищі (яке закінчив у 1951 році), готуючись стати вчителем. Упродовж останнього року навчання працював учителем в одній зі шкіл Мінська. Продовжив свою освіту у Білоруському державному університеті (на філологічному факультеті), який закінчив у 1956 році. Протягом 1960—1986 років працював в університеті, де згодом став професором. У 1958 році почав працювати у газеті «Звязда» (Зірка). У 1978 Гілевич вступив у Комуністичну партію.
У 1980 році став відповідальним секретарем Спілки письменників БРСР, займаючи цю посаду 9 років. 1989 року став головою Товариства білоруської мови імені Франциска Скорини.[4] Він також був головним редактором бюлетеня Товариства «Наша слова» (Наше слово).[5]У 1991 Ніл Симеонович отримав звання Народного поета Білорусі. Він також здобув кілька інших нагород у галузі літератури.
Перша публікація Гілевича припадає на 1946 рік. Лише через одинадцять років він видав свою збірку віршів «Песьня ў дарогу». Услід за нею у 1959 році побачила світ книжка під назвою «Прадвесьне ідзе па зямлі» (Передчуття весни іде по землі), 1961 року вийшла збірка «Неспакой», у 1965 — «Бальшак» (Битий шлях), у 1967 — «Перазовы» (Переклики), 1972 — «А дзе ж тая крынічанька?», 1976 — «Актавы», 1979 — «У добрай згодзе» і в 1987 — «Повязь».
Гілевич також опублікував ряд гумористичних і сатиричних книг, таких як:
Ніл Гілевич перекладав білоруською мовою болгарську, словенську, польську, литовську, українську і російську прозу та поезію.
У перекладі Гілевича опубліковані вірші І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, Д. Павличка, Б. Олійника, І. Драча, Т. Коломієць.[6]
Він також написав поезії для дітей, як-от:
1981 року його вибрані твори вийшли книжкою з двох частин. Гілевич написав кілька п'єс, опублікованих у 1980 році окремим виданням «Начлег на бусьлянци» (Нічліг в лелечому гнізді). Його роман «Перажыўшы вайну» було видано 1988 року.[7]
Ніл Гілевич — невтомний поет із багатим доробком. Він також відомий низкою книжок літературної критики, перекладів, фольклорних досліджень, зокрема:
19 серпня 2006 року нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня — за вагомий особистий внесок у розвиток міжнародного співробітництва, зміцнення авторитету та позитивного іміджу України у світі, популяризацію її історичних та сучасних досягнень.[8]
2009 року у Мінську вийшла книжка його вибраних творів. Видання має 600 сторінок і містить найважливіші праці Гілевича.[9]
Гілевича критикують за переклад українських пісень Берестейщини білоруською мовою та видачу їх за власне білоруські народні пісні (піснекрадство)[10].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.