Loading AI tools
український громадський активіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сергі́й Га́гікович Нігоя́н (вірм. Սերգեյ Նիգոյան; 2 серпня 1993, Березнуватівка, Солонянський район, Дніпропетровська область, Україна[2] — 22 січня 2014, Київ, Україна) — учасник, активіст і один із бійців 3-ї сотні Самооборони Майдану[3], вбитий під час протистояння на вулиці Грушевського в Києві. Один із перших загиблих на Майдані[4]. Громадянин України вірменського походження. Герой України (2014, посмертно).
Сергій Гагікович Нігоян | |
---|---|
вірм. Սերգեյ Նիգոյան | |
Народився | 2 серпня 1993 Березнуватівка, Солонянський район, Дніпропетровська область, Україна |
Помер | 22 січня 2014 (20 років) Київ, Україна ·кульові поранення |
Поховання | Березнуватівка, Дніпропетровська область |
Громадянство | Україна |
Національність | вірменин |
Відомий завдяки | загибель при штурмі на вулиці Грушевського |
Конфесія | Вірменська апостольська церква[1] |
Нагороди | |
|
Народився та проживав у селі Березнуватівці. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім'ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур[5], рятуючись від війни в Нагірному Карабасі (Арцасі)[6]. Родина вважалася благополучною, Сергій у селі користувався повагою[7], вважався спокійним, працьовитим і справедливим[8]. Проживав на вулиці Тараса Шевченка, односельці розповідали, що він дуже цьому радів.[9]
У 2011 році вступив до Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання, навчався за фахом «вчитель фізкультури»[8], але був відрахований 2013 року[10]. Активно займався карате, в 2012 році посів третє місце на чемпіонаті Дніпродзержинська з кіокушинкай карате[11]. Захоплювався радіотехнікою[12]. Мріяв вступити до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу та вчитися на актора[13].
Україномовний. Патріот України і Вірменії[13]. Був ідейним, мав активну життєву позицію та переконання, що Україна мусить бути демократичною[14].
Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року. Приїхав з власної ініціативи, попередньо не повідомивши батьків. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: «зрозумів, що повинен бути за Майдан». На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано-Франківщини, а також у Будинку профспілок. Приїжджав додому на початку січня, проте, попри вмовляння родини, вирішив повернутися на Майдан.[15] Запам'ятався багатьом учасникам своїм колоритмом, запалом та патріотичними висловлюваннями[16].
У грудні з Сергієм записали відео на фоні барикад, де він читає поему «Кавказ» Шевченка[17].
Загинув 22 січня 2014 року від поранення спричиненого свинцевою картеччю[18] під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Революції Гідності. Сергія було застрелено близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемир'я між мітингувальниками та «Беркутом»[13].
26 січня 2014 Сергія Нігояна поховали на сільському кладовищі його рідної Березнуватівки. До невеликого віддаленого села провести Нігояна в останню путь зібралося понад 2000 людей. Похоронне богослужіння в сільському будинку культури очолили голова Вірменської апостольської церкви в Україні архієпископ Григоріс Буніатян та митрополит Московсько-Богородський УПЦ (КП), уродженець Дніпропетровщини Адріан (Старина). Труну опустили в могилу під гімн України[19][20].
На початку 2017 року начальник департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк заявив, що епізод з вбивством Нігояна, Жизневського та Сеника не мав прогресу, оскільки перша експертиза, яка проводилась представниками колишньої влади, показала, що постріли були здійснені з відстані до 3 метрів, а кордон правоохоронців знаходився набагато далі. Ця експертиза проводилась впродовж місяця після вбивства[21]. Додаткові експертизи показали, що постріли були здійснені з відстані понад 20 метрів, таким чином до кола підозрюваних потрапляють правоохоронці, які застосовували помпові рушниці[21][22].
Вірменська громада Дніпра пом'янула загиблого 23 січня у вірменській церкві міста та заявила, що домагатиметься встановлення гідного пам'ятника, пам'ятної стели або перейменування на честь Нігояна вулиці в його рідному селі[23][24]. Народний депутат України Олександр Бригинець повідомив, що клопотатиме про те, щоб назвати площу перед стадіоном «Динамо» імені Валерія Лобановського на честь Сергія Нігояна[25].
На честь Сергія Нігояна та інших загиблих на Грушевського в Тернополі названо площу Героїв Євромайдану[26].
У львівському Храмі святих апостолів Петра й Павла (костелі єзуїтів) відбулася поминальна літургія по Нігояну[27]. У Єревані також вшанували пам'ять загиблого: на мітингу, що відбувся біля посольства України у Вірменії, його порівняли з жертвами розгону 1 березня 2008 акції проти фальсифікацій президентських виборів у Вірменії[28].
Український композитор Валентин Сильвестров присвятив Сергієві Нігояну свій диптих «…І вам слава, сині гори» та «Со святими упокой…»[29].
Музикант і громадський діяч Святослав Вакарчук прокоментував смерть Нігояна так[25]:
Колись вірменин Параджанов зняв фільм, який став символом українців. Сьогодні вірменин Нігоян віддав життя, яке стало символом України. |
Колишній посол України у Вірменії, перекладач Олександр Іванович Божко висловився про Сергія Нігояна[30]:
Безмежно жаль за перерване героїчне життя, любий Сергію. Підла куля вибирає найкращих — і в горах Карабаху, і на вулицях Києва. Вибач, мій любий Сергію, мою грішну Україну, вона ще не відбулася як гуманна держава, і тому не змогла захистити тебе.
Саме заради такого рівня гуманізму й пролилася твоя кров героя, і для того, щоб народ України представ усьому світові в своєму чесному і гуманному обличчі, і триває ця багатовікова боротьба. Вічна тобі слава, і вічна слава загиблим разом з тобою. Оригінальний текст (вірм.) Հազար ափսոս քո նահատակ հերոս կյանքի համար, սիրելի Սերգեյ: Նամարդ գնդակն ընտրում է լավագույններին՝ թե Ղարաբաղի լեռներում, թե Կիևի փողոցներում: Ներիր, Սերգեյ ջան, իմ մեղսավոր Ուկրաինային, նա դեռևս չի կայացել որպես մարդասեր պետություն, դրա համար էլ չկարողացավ պահպանել քեզ:
Հենց հանուն մարդասիրության այդ մակարդակի թափվեց քո հերոսական արյունը, իր մարդկային դեմքը աշխարհի առաջ պարզերես կանգնելու համար է շարունակվում արդեն հարյուրամյակներ տևող ուկրաինական պայքարը: Հավերժ փառք քեզ և հավերժ փառք քեզ հետ նահատակվածներին |
У вірменському місті Спітаку площу імені Януковича «перейменували» на честь Сергія Нігояна: група активістів влаштували акцію та наклеїли на таблички з назвою площі наліпки з написом «Площа імені Сергія Нігояна» (вірменською і українською мовами).[31][32]
27 березня 2014 року 24 сесія Бережанської міської ради перейменували вулицю Галана в Бережанах на вулицю Сергія Нігояна.[33]
28 січня 2015 року рішенням Дніпропетровської міської ради проспект Калініна у Дніпрі було перейменовано на проспект Нігояна.[34] В червні 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував рішення міської ради про перейменування. Міська влада оголосила про намір або оскаржити це рішення, або провести громадські слухання про нове перейменування[35] Проведені 14 грудня 2017 року громадські слухання підтвердили перейменування.[36], яке таким чином стало остаточним.[37]
Телеканал «1+1» створив документальний фільм «Жіночі обличчя революції»[38], однією із сюжетних ліній якого є розповідь студентки Діани Гебре — «дівчини, яка закохалася в простого хлопця, а втратила героя».
У рамках всеукраїнської акції вшанування пам'яті загиблих героїв Небесної сотні в селі Березнуватівці відкрили пам'ятну дошку на стіні школи, де навчався Сергій Нігоян. Також на його честь назвали центральну алею[39].
У липні 2014 року в Березнуватівці йому встановлено пам'ятник[40].
У Києві на стіні будинку по вул. Михайлівській, 24-26, поруч зі сквером Небесної сотні, художник з Лісабона Vhils (Алешандре Фарту) створив велике графіті з портретом Сергія Нігояна.[41]
Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі стипендій імені Героїв Небесної Сотні для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту стипендію імені Сергія Нігояна за спеціальністю «Сценічне мистецтво». [42]
У 2018 році, в пам'ять про Сергія Нігояна, ГО «Родина Героїв Небесної Сотні» та творче об'єднання «Вавилон'13» започаткували «Відзнаку імені Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна», в рамках якої щороку 2 серпня (у день народження Сергія) проводитиметься конкурс творчих робіт на його честь[43][44][45].
21 лютого 2022 року в Дніпрі вшанували пам'ять героїв, які загинули під час Революції Гідності, під час якої голосом Сергія Нігояна було озвучено уривок з поеми Тараса Шевченка "Кавказ".[46]
19 січня 2023 року в місті Ізюм вулицю Булгакова перейменували на вулицю Сергія Нігояна.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.