Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Нью-Йоркський метрополітен — найбільший у світі метрополітен за протяжністю ліній. Містить 472 станції, 383 кілометрів маршрутів і 1056 кілометрів безпосередньо залізниці. Метрополітен працює цілодобово, хоча й не всі лінії завжди відкриті[2].
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
| Нью-Йоркський метрополітен | |||
|---|---|---|---|
 | |||
 | |||
| Опис | |||
| Країна |  США | ||
| Місто | Нью-Йорк | ||
| Дата відкриття | 27 жовтня 1904 року | ||
| Вартість проїзду | 2.75 $ | ||
| Щоденний пасажиропотік | 5,22 млн у будні дні, 2,3-3 млн у вихідні | ||
| Річний пасажиропотік | 1623 млн (2008)[1] | ||
| Сайт | mta.info/nyct | ||
| Оператор | New York City Transit Authorityd | ||
| Маршрутна мережа | |||
| Кількість ліній | 36 (28 маршрутів) | ||
| Кількість станцій | 472 | ||
| Довжина мережі | 1355 км (використовуються 1056) | ||
| Ширина колії | європейська колія | ||
| |||
 Нью-Йоркський метрополітен у Вікісховищі | |||
Станції розташовані в районах Мангеттену, Брукліну, Квінзу та Бронксу. Приблизно 40 % залізниць надземні, а 60 % — підземні. Щодня здійснюється близько 5 076 000 поїздок метрополітеном.[3]
У метрополітені Нью-Йорка поняття «лінія» і «маршрут» принципово різні, тому що маршрути багато разів змінювалися з відкриттям нових сполучних ділянок між лініями. Таким чином, лінія позначає ділянку шляхів (віднесення шляхів до тих або інших ліній в багатьох випадках склалося історично), а маршрут — напрямок руху поїздів (від однієї кінцевої станції до іншої). Маршрути позначаються числами і буквами, лінії мають власні імена.
Наприклад, маршрут D проходить через такі лінії: Concourse Line (Бронкс), Eighth Avenue Line, Sixth Avenue Line, Chrystie Street Connection (Мангеттен), Fourth Avenue Line, West End Line (Бруклін).
У систему входять 28 маршрутів (включаючи три човники), причому на схемах кожен з маршрутів позначається тим же кольором, що й та лінія на Манхеттені, через яку він проходить. Для маршруту G, що не проходить через Манхеттен введено особливий колір, а всі човникові маршрути позначають чорним (і однією і тією ж буквою S).
Маршрут вказують на потягах чорним або білим кольором на тлі, що відповідає кольору лінії.
|
Дивізіон A (IRT):
|
Дивізіон B (BMT/IND):
|
|
Перша надземна лінія міського транспорту з'явилася в Нью-Йорку приблизно в 1870 році, однак не збереглася дотепер. Найдавніша зі збережених у складі нинішнього метрополітену секцій надземних залізниць відкрилася в 1885 році. Ще раніше, в 1863-му, відкрилась також діюча і понині ділянка, що відносилася в той час до залізниці.
До моменту відкриття перших підземних ділянок в 1904 році залізниці в місті належали двом великим приватним компаніям — BRT (Brooklyn Rapid Transit Company, пізніше Brooklyn-Manhattan Transit Corporation, BMT) і IRT (Interborough Rapid Transit Company — міжрайонний швидкісний транспорт). Міська влада брала активну участь в розвитку транспортної системи, більшість ліній були побудовані містом і здавалися компаніям в оренду.
6 травня 2020 року метрополітен Нью-Йорка було закрито вперше за 115 років, це було пов'язано з дезінфекцією під час пандемії коронавірусу[4].
Компанії BMT і IND використовували рухомий склад однакових конфігурацій, тому їх лінії були легко об'єднані в єдину розгалужену систему.
З часом розвитку підземки, багато надземних ліній виявилися непотрібними і були закриті, а естакади, по яких вони проходили знесені. Деякі надземні ділянки — переважно в Брукліні і Бронксі — були об'єднані з підземкою і все ж увійшли до складу сучасного метрополітену.
(англ. New York City Transit Authority) було сформоване у 1953 році, в результаті того, що політичний тиск посприяв скасуванню прямого муніципального контролю над метрополітеном. Пізніше Нью-Йоркське Міське Транспортне Управління стало дочірньою компанією в складі Metropolitan Transportation Authority, що містить також приміське автобусне і залізничне сполучення в регіоні.
Раніше користувачі метрополітену могли оплачувати проїзд за допомогою жетонів, але 2003 року їх використання припинилося. Зараз можна оплатити проїзд однією з наступних карток: Використання МетроКарт (англ. MetroCards) почалося 1994 року. Купити їх можна в кіосках станцій чи торгових автоматах, які знаходяться на станціях.
Карти SmartLink також можуть використовуватися для оплати проїзду і в майбутньому замінять МетроКарти.
Вартість проїзду складає $2.75
Поліція має право перевіряти вантаж випадкових пасажирів, щоб упевнитись, що вони не перевозять зброї.
В метрополітені дозволено фотографувати, але тільки камерами без штативів і спалахів.
Частину смертей у Нью-Йорку, пов'язаних із метрополітеном, складають самогубства у вигляді стрибка перед поїздом, що прибуває на станцію. Точна кількість самогубств не відома достеменно через випадки, коли за браком свідків неможливо встановити, чи був випадок самогубством.
У період з 1990 по 2003 роки було зареєстровано 343 самогубства в метрополітені, що склало 4,6 % від загальної кількості суїцидів (7 394). Протягом 13-річного періоду кількість подібних самогубств зросла на 30 %, незважаючи на зниження рівня самогубств у цілому[5].
Деякі заплановані станції метрополітену, можливо, будуть відрізнятися наявністю автоматичних дверей на платформах. Це включає продовження 7-ї лінії[en][6] і Лінію Другої авеню[7]. Хоча ці двері призначені для покращення повітряного потоку на станціях, вони також не дають людям стрибати чи падати на колії[8].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
