Нервовий гребінь
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Нервовий гребінь (лат. crista neuralis) — парне скупчення нейробластів на спинній поверхні зародка, яке розміщене по обидва боки від нервової трубки між нею і шкірною ектодермою. Нервовий гребінь виходить з крайніх відділів нервового жолобка під час його згортання в нервову трубку. Клітини нервового гребеня мають здатність мігрувати в організмі і розвиваються у різноманітні структури: черепномозкові та вегетативні (автономні) ганглії, меланоцити, мозкову речовину надниркових залоз.[1]
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9c/Neural_crest_uk.svg/640px-Neural_crest_uk.svg.png)
Після гаструляції клітини нервового гребеня визначаються на межі нервової пластинки та нейрональної ектодерми. Під час нейруляції межі нервової пластинки, також відомі як нервові складки, сходяться на дорсальній серединній лінії, утворюючи нервову трубку. [2] Згодом клітини нервового гребеня на верхній частині нервової трубки відшаровуються від ектодерми і мігрують по периферії, де вони диференціюються в різні типи клітин. [3] Поява нервового гребеня мала важливе значення в еволюції хребетних, оскільки багато його структурних похідних є визначальними ознаками клади хребетних. [4]
В основі розвитку нервового гребеня лежить регуляторна мережа генів, яка є набором взаємодіючих сигналів, факторів транскрипції та ефекторних генів, які надають клітинам такі характеристики, як мультипотентність та міграційні можливості [5]. Розуміння молекулярних механізмів формування нервового гребеня є важливим для розуміння хвороб людини через його внесок у розвиток багатьох клітинних ліній. Аномалії розвитку нервового гребеня спричиняють нейрокристопатії, які включають такі стани, як фронтоназальна дисплазія, синдром Ваарденбурга-Шаха та синдром Ді-Джорджа [3].