Неклітинні форми життя
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Неклітинні форми життя — живі організми, що не мають клітинної будови. Найчастіше до цієї групи відносять віруси, проте деякі вчені вважають живими і простіші структури, такі як віроїди, вірусоїди, плазміди, транспозони та пріони.
У різних системах класифікації для них виділялись різні таксони, наприклад Ultrabionta (Бірджес, Олександр, 1928)[1], Aphanobionta (Новак, 1930), Acytota (Джеффрі, 1971)[2], проте такі пропозиції не отримали визнання. Останніми роками було запропоновано поділити всі живі організми на дві групи: ті, що кодують рибосоми (англ. ribosome encoding-organisms, REO, бактерії, археї та еукаріоти) та ті, що кодують капсид (англ. capsid encoding-organisms, CEO, віруси)[3]. Ця пропозиція також зазнала критики[4].
Існування неклітинних форм життя є предметом наукової суперечки, у зв'язку з тим, що чіткого та однозначного визначення поняття «життя» досі немає. Багато вчених вважають, що тільки клітинні організми можна вважати живими, наприклад вірусолог Марк ван Редженмортел (Marc van Regenmortel) стверджує[5]:
Найпростішою системою, яку можна назвати живою є клітина. Віруси ... неживі інфекційні об'єкти, про які в крайньому разі можна сказати, що вони ведуть щось на зразок позиченого життя. Оригінальний текст (англ.)The simplest system that can be said to be alive is a cell. Viruses ... are nonliving infectious entities that can be said, at best, to lead a kind of borrowed life.
Такої ж думки дотримуються автори багатьох сучасних підручників із загальної біології[6][7] та мікробіології[8]. Тоді як в інших зазначається, що вважати віруси живими чи ні — це справа смаку; їх можна розглядати, як винятково складні комплекси хімічних речовин або як винятково прості мікроорганізми[9]. Також існує думка, що віруси живі всередині клітини але неживі поза нею[10].