Національний музей і зал слави жінок-ковбоїв

Національний музей та Зал слави жінок-ковбоїв (англ. National Cowgirl Museum and Hall of Fame) — музей та зал слави, що знаходиться у Форт-Верті, штат Техас, США. Заснований у 1975 році та присвячений вшануванню жінок американського Заходу, які виявили надзвичайну мужність і піонерську силу духу. Музей є освітнім ресурсом з експонатами, науковою бібліотекою та колекцією рідкісних фотографій. Він щорічно додає почесних лауреатів до своєї Зали слави.

Національний музей і зал слави жінок-ковбоїв
англ. National Cowgirl Museum and Hall of Fame
32°44′36″ пн. ш. 97°22′09″ зх. д.
Тип	Зал слави
Тема	cowgirld
Країна	США
Розташування	Форт-Верт, Техас
Адреса	1720 Gendy Street, Fort Worth, TX 76107
Засновник	Маргарет Кларк Формбі
Засновано	1975
Сайт	NCMHoF
Національний музей і зал слави жінок-ковбоїв (США)
Національний музей і зал слави жінок-ковбоїв у Вікісховищі

Інтер'єр Національного музею та Залу слави жінок-ковбоїв

Історія

Національний музей та Зал слави жінок-ковбоїв вшановують і документують життя жінок американського Заходу. Музей був відкритий у 1975 році в підвалі бібліотеки округу Деф-Сміт у Герфорді, Техас.^[1] У 1994 році його перенесли до Форт-Верту^[1] Потім музей переїхав на своє постійне місцерозташування площею 3 100 квадратних метрів в Культурному Районі Форт-Верта 9 червня 2002 року. Наразі в Залі слави жінок-ковбоїв вшановані 247 жінок.^[2] Лауреатами є жінки з різних галузей, у тому числі піонери, художниці, жінки-підприємці, педагоги, власники ранчо та жінки, що займаються родео. Серед жінок, вшанованих в залі слави, — художниця Джорджія О'Кіф, провідниця та перекладачка з індіанського племені лемгі-шошонів Сакаджавея, артистка цирку, стрільчиня-каскадерка Енні Оуклі, актриса та співачка Дейл Еванс, підприємець Енід Джастін, вчена Темпл Ґрандін і суддя Верховного суду США Сандра Дей О'Коннор.^[1]

Проектування та будівництво

Закладка відбулася 22 лютого 2001 року. Будівлю площею 3 100 квадратних метрів спроектував лауреат премії ім. Річарда Дрігауса Девід М. Шварц з компанії Architectural Services, Inc. Будівельна компанія Linbeck побудувала структуру, а компанія Sundance Projects Group здійснювала управління проектом. Додаткові члени групи будівництва/проектування включали: Gideon/Toal Architects; Datum Engineers, інженери-конструктори; і Summit Engineering, машинобудування.

У проекті була потрійна мета: пов'язати будівлю з історичним контекстом місця, створити новий яскравий простір, який міг би стати домом для Національного музею та Залу слави жінок-ковбоїв, а також забезпечити можливості для розширення музею, коли кількість та обсяг колекцій зросте. Будівля розташована у місці, що було частиною локації Western Heritage Plaza, яка була сформована Національним музеєм та Залом слави жінок-ковбоїв, Музеєм тваринників та Музеєм науки та історії Форт-Верту. Стиль будівлі сумісний із Меморіальним центром Вілла Роджерса, що знаходиться неподалік. Зовнішня частина побудована з цегли та литого каменю з теракотовими яскравими оздобленнями, сформованими у вигляді «дикої троянди». Велика фреска, розписана Річардом Гаасом, барельєфні скульптурні панелі та серія литих рельєфних панелей, вирізаних вручну, демонструють сцени, пов'язані з історією жінок-ковбоїв, і містять тематичні повідомлення, такі як «Схід зустрічається із Заходом» і «Осідлайте власного коня», які представляють історію, про яку йдеться всередині музею.

Інтер'єр музею розроблений таким чином, щоб забезпечити чітку циркуляцію відвідувачів і створити центральні простори для функціонування у позаробочий час. Окрім адміністративних офісів, будівля також вміщує три галереї, багатофункціональний театр, зони для дітей, гнучкий виставковий простір, наукову бібліотеку, зону громадського харчування та роздрібний магазин. Ротонда з куполом заввишки 45 футів служить точкою орієнтування та містить експонати почесних лауреатів Залу слави. Дві парадні сходи, що відкривають вид на ротонду, виготовлені з різних металевих покриттів і кольорів з декоративними перилами в стилі ар-деко. На першому поверсі підлога виконана з французького вапняку Corton Bressandes. Двері з мореного горіха позначають вхід до театру. Західні теми зустрічаються скрізь, включаючи місцеві квіти, голови коней і мотив дикої троянди.

У 2015 році у Національному музеї та Залі слави жінок-ковбоїв розпочався ремонт галерей і громадських місць. Ремонт проходив у дві черги, починаючи з першого поверху. У липні 2015 року було завершено ремонт першого поверху, який включав рухому Велику Ротонду, галерею Енн В. Маріон і галерею під назвою «Влучаючи в ціль: Галерея жінок-ковбоїв та шоу Дикого заходу», де розповідається про надзвичайно популярних жінок в часи розквіти шоу Дикого заходу, таких як Енні Оуклі.^[2]

Ремонт другого поверху вартістю 5,5 мільйона доларів США розпочався на початку 2018 року та поверх був знову доступний відвідувачам у березні 2019 року. На другому поверсі розташовані галереї Кіта Монкріфа, виставка під назвою «Він ніколи не був просто конем» (It's Never Just a Horse™), присвячена партнерству між людьми (зокрема лауреатами Музею) та кіньми. Внутрішні простори були розроблені паризьким архітекторським бюро Projectiles. Дві кімнати занурення, Western Design Room і Bucking Bronc Room, доповнюють досвід другого поверху, включаючи інтерактивний проектний стіл, створений компанією Ideum ексклюзивно для Музею.^[2]

Експонати

Фотографія Волтера С. Боумена 1915 року, на якій зображено Бонні МакКерролл, яку скидають з коня на прізвисько Сільвер під час родео в Пендлтоні (експонат Національного музею та колекції фотографій Залу слави жінок-ковбоїв)

Музей збирає предмети, фотографії, архівні та бібліотечні матеріали, які розказують про жінок, які відзначилися, втілюючи піонерський дух Заходу. Колекції ілюструють і зберігають історії різних видатних жінок, починаючи з таких художниць, як Джорджія О'Кіф і музикантів, як Петсі Клайн, і закінчуючи власниками ранчо, як Ферн Сойєр, і спортсменками, як Ян Йорен. Музей є домом для однієї з найбільших колекцій артефактів і матеріалів, пов'язаних із жінками Заходу.^[3]

Колекція музею налічує понад 5000 експонатів. Ці артефакти виставлені для огляду публіки, а також зберігаються для майбутніх поколінь. Більшість артефактів у колекції належали лауретам або були створені лауреатами Залу слави. Інші артефакти розповідають історію жінок Заходу від ранніх піонерів до зображення жінки-ковбоя в масовій культурі. Серед найяскравіших експонатів — обручка та пістолет Енні Оуклі, сідло виробництва Bohlin Дейл Еванс та одяг і сідло, розроблені Нуді Коном.^[4]

Колекція фотографій складається з понад 6000 історичних і сучасних зображень, переважно лауреаток Національного залу слави жінок-ковбоїв та інших історичних жінок-ковбоїв. Це одна з найповніших колекцій фотографій жінок американського Заходу. Серед найяскравіших фотографій колекції — оригінальні візитні листівки Енні Оуклі, фотографії родео початку 20-го століття Ральфа Р. Даблдея та фотографії, що розповідають про Дівчачу асоціацію родео.^[5]

Лауреати Залу слави

Серед жінок, вшанованих в Залі слави, є:^[6]

• Евелін Камерон (1868—1928) — фотограф і автор щоденників про американський Захід, яка задокументувала своє піонерське життя поблизу Террі, Монтана, з кінця 1890-х років.
• Еллен Кешман (1845 — 4 січня 1925) — ірландська медсестра, ресторатор, бізнес-леді та філантроп в Аризоні, Алясці, Британській Колумбії та Юконі
• Вілла Катер (1873—1947) — американська письменниця, що здобула популярність і визнання за свої романи про життя американського Фронтиру на Великих рівнинах.
• Петсі Клайн (1932—1963) — американська співачка, одна з найвпливовіших вокалісток 20-го століття і одна з перших виконавиць кантрі-музики, яка перейшла в поп-музику.
• Мері Джейн Колтер (1869—1958) — американський архітектор і дизайнер
• Ґейл Девіс (1925—1997) — американська актриса та співачка, найбільш відома своєю головною роллю Енні Оуклі в телесеріалі 1950-х років «Енні Оуклі»
• Ванта Девіс (1917—2012) — американська жокейка на скачках на чистокровних конях
• Енджі Дебо (1890—1988) —американський історик, яка написала 13 книг і сотні статей про індіанців та історію Оклахоми
• Ґрейс Інґлз Доу (1877 — 10 листопада 1941) — п'ята й остання дитина Керолайн і Чарльза Інґлзів, наймолодша сестра Лори Інґлз Вайлдер, відомої своїми книгами «Маленький будиночок у преріях»
• Дейл Еванс (1912—2001) — американська актриса, співачка та автор пісень
• Маргарет Кларк Формбі (1929—2003) — американський педагог, найбільш відома як засновник Національного музею та Зали слави жінок-ковбоїв
• Лора Ґілпін (1891—1979) — американський фотограф
• Ґленна Ґудакр (1939—2020) — американська скульпторка, найбільш відома тим, що розробила дизайн лицьової сторони долара Sacagawea, який увійшов в обіг у США в 2000 році, і Меморіалу в'єтнамських жінок у Вашингтоні, округ Колумбія.
• Мері Ґрандін (нар. 29 серпня 1947) — американський доктор тваринництва і професор в Університеті Колорадо
• Керолайн Лейк Інґлз (1839—1924) — американська шкільна вчителька, мати Лори Інґлз Вайлдер, відомої своїми книгами «Маленький будиночок у преріях»
• Мері Інґлз (1865—1928) — перша дитина Керолайн і Чарльза Інґлзів, сестра Лори Інґлз Вайлдер, відомої своїми книгами «Маленький будиночок у преріях»
• Велма Бронн Джонстон (1912—1977) — активістка із захисту тварин
• Джуліанн Кроун (народилася в 1963) — американська жокейка, яка стала першою жінкою-жокеєм, яка виграла перегони Потрійної корони на скачках «Бельмонт Стейкс»
• Кетрін Куснер (народилася в 1940) — американська кінна наїзниця та олімпійська медалістка з конкуру.
• Міранда Ламберт (народилася в 1983) — американська артистка й виконавець пісень у стилі кантрі
• Роуз Вайлдер Лейн (1886—1968) — американська журналістка та письменниця, донька американської письменниці Лори Інґлз Вайлдер
• Вільма Манкіллер (1945—2010) — черокістська активістка, соціальна працівниця, та перша жінка, обрана на посаду голови нації
• Енн Віндфор Меріон (1938—2020) — американська спадкоємиця, власник ранчо, конярка, бізнесвумен, філантроп і колекціонер мистецтва з Форт-Верту, Техас
• Анна Мебус Мартін (1843—1925) — німецько-американська тваринниця з Техасу та бізнес-леді
• Марія Мартінес (1887—1980) — корінна американська художниця, яка створила всесвітньо відомі гончарні вироби
• Ріба Макінтайр (народилася в 1955) — американська кантрі співачка, автор пісень, продюсер і акторка
• Петсі Монтана (1908—1996) — американська співачка кантрі-вестерну та автор пісень, перша жінка-кантрі-виконавиця, яка продала мільйонний сингл зі своєю фірмовою піснею «I Want to Be a Cowboy's Sweetheart».
• Естер Морріс (1814—1902) — перша жінка-суддя в США
• Люсіль Малголл (1885—1940) — відома жінка-ковбой
• Сандра Дей О'Коннор (1930—2023) — суддя Верховного суду США, перша жінка, призначена на даний пост
• Джорджія О'Кіф (1887—1986) — американська художниця
• Енні Оуклі (1860—1926) — американська стрільчиня, каскадерка, артистка цирку та захисниця прав жінок
• Матінка Джозефа Парізо (1823—1902) —канадська черниця, перша жінка-архітекторка у Британській Колумбії
• Синтія Енн Паркер (1827—1871) — мати відомого індіанського племені команчів Куани Паркера
• Сакаджавея (1788—1812) — молода жінка з племені лемгі-шошонів, що подорожувала разом з експедицією Льюїса і Кларка у ролі перекладачки і провідниці під час їхнього дослідження західних Сполучених Штатів
• Лора Інґлз Вайлдер (1867 — 10 лютого 1957) — американська письменниця, найбільше відома серією дитячих книжок «Маленький будиночок у преріях»
• Енід Джастін (1893—1990) — підприємець з Техасу, засновниця компанії з виробництва взуття Nocona Boot Company

Посилання

1. Allen R. Myerson, Where Cowgirls Go to Get Their Due, The New York Times, June 2, 2002
2. About the Museum. Cowgirl Hall of Fame & Museum (амер.). Процитовано 31 жовтня 2023.
3. Collections. Cowgirl Hall of Fame & Museum (амер.). Процитовано 31 жовтня 2023.
4. Artifact Collection. Cowgirl Hall of Fame & Museum (амер.). Процитовано 31 жовтня 2023.
5. Photograph Collection. Cowgirl Hall of Fame & Museum (амер.). Процитовано 31 жовтня 2023.
6. All past Honorees, National Cowgirl Museum and Hall of Fame, USA. Accessed April 28, 2010.