Науковий скептицизм
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Науко́вий скептици́зм (англ. scientific skepticism, rational skepticism, інколи skeptical inquiry) — філософська позиція, за якою всі твердження, що не мають емпіричних доказів, слід поставити під сумнів, це також громадський рух, що стоїть на згаданій позиції та має на меті критичне вивчення пара- і псевдонаукових вчень[1][2].
Науковий скептицизм — практика ставити під сумнів достовірність концепцій, у яких відсутні експериментальні докази і відтворюваність результатів — є частиною методологічної наукової норми, покликаної забезпечувати приріст перевіреного знання. Наукові скептики використовують критичне мислення і дедуктивну логіку для оцінки заяв, у яких відсутнє експериментальне підтвердження. На практиці термін «науковий скептицизм» частіше застосовується до перевірки фактів, явищ і теорій, що перебувають поза основними течіями науки, ніж до вивчення загальноприйнятих наукових проблем. Найчастіше такої позиції дотримуються вчені щодо нових псевдонаукових тверджень або теорій.
Науковий скептицизм відрізняється від філософського скептицизму — напрямку в філософії, в рамках якого виражається сумнів у можливості достовірного знання, в існуванні будь-якого надійного критерію істини[3]. Термін «науковий скептицизм» вперше був використаний в роботах К. Сагана («Контакт», 1985[4] и «Миллиарды и миллиарды», 1998[5]). Пол Куртц в своїх працях використовував аналогічний термін — «Новий скептицизм»[6].
Науковий скептицизм як громадський рух оформився в 1970-х роках в США на хвилі зростаючого інтересу до паранормальних явищ, уфології, астрології і т. п. проблемам. Науковий скептицизм був тісно пов'язаний з гуманістичним рухом. В 1980-ті роки товариства наукових скептиків з'являються і в інших країнах[1][2].