Нагі́рна про́повідь— серія повчань Ісуса Христа, які записані в 5, 6 і 7 главах Євангелія від Матвія і містять основні елементи його морального вчення.
Нагірна проповідь Ісуса Христа Картина Карла Блоха
Згідно з Євангелієм від Матвія, Ісус виголосив ці свої повчання на схилі певної неназваної гори і скерував їх до своїх учнів та до великої юрби народу.
Найвідомішими частинами нагірної проповіді є блаженства, молитва «Отче наш», заповіді не противитися злу насильством та не судити ближніх.
Нагірна проповідь впроваджує суворі етичні принципи, часто загострюючи і поглиблюючи моральні закони, які існували перед тим. Наприклад, не лише «не вбивай», але й «не гнівайся», «помирися з братом» (Мт.5:21–26), не лише «не чужолож», але й «не дивись з пожаданням на жінку ближнього свого» (Мт.5:27–30).
Ті, що приймають давню церковну традицію, що саме апостолМатвій є автором однойменного Євангелія, вважають, що нагірна проповідь є дійсними словами Ісуса, записаними євангелістом.
Деякі сучасні біблеїсти[джерело?] ставлять під сумнів походження Євангелія від Матвія і, відповідно, нагірної проповіді як його частини. Багато з них вважає, що нагірна проповідь не була виголошена так, як подає її євангеліст Матвій, а є вона композицією з різних висловлювань Ісуса, більша частина з яких походить з так званого гіпотетичного джерела Q, яким користувалися євангелісти Матвій і Лука. Євангеліє від Луки, на думку цих науковців, достовірніше передає контекст і порядок висловлювань Ісуса. Проте така точка зору є цілком суб'єктивною, не підкріпленою переконливими аргументами, а породженою упередженим ставленням до християнства, зокрема, до Ісуса Христа.
Згідно з традицією, нагірна проповідь була виголошена близько 30 р. н.е. на північному узбережжі Генезаретського озера, неподалік Капернаума, на пагорбі, який зараз називають горою Блаженств. У 1936—1938 роках на горі Блаженств, неподалік від Табхи, за проектом Антоніо Барлуцці[1] збудовано Церкву Блаженств з мозаїками з IV–VIст., що свідчить про давню традицію цього місця.
Вступ (Мт.5:1–2)— велика юрба народу збирається заради Ісуса, який оздоровляв недужих. Тоді він зійшов на гору і почав навчати зібраний народ.
Метафори «Ви сіль землі» і «Ви світло світу» (Мт.5:13–16).
Пояснення, реінтерпретація і поглиблення Мойсеєвого закону, подані у формі антитез: «Ви чули, що було сказано… А я кажу вам…» (Мт.5:17–48).
Засудження здійснення напоказ добрих діл посту, милостині і молитви. Заклик не турбуватися про матеріальні справи, а шукати «найперш Царства Божого й правди Його» (Мт.6:33).
У рамках цієї частини проповіді міститься т. зв. Молитва Господня («Отче наш») (Мт.6:7–15) як приклад правильної молитви.
У біблеїстиці та у християнстві існують різні способи інтерпретації нагірної проповіді:
Проповідь містить елементи важкі до виконання, проте вони все ж таки є обов'язковими до виконання для всіх вірних. Для сповнення цих наказів необхідною є Божа благодать, котру всі люди отримали через спасіння, яке приніс Ісус. Це найчастіша сучасна католицька і православна інтерпретація.
Проповідь скерована виключно до Христових учнів, а не до всіх людей. Тільки еліта досконалих людей— наступників учнів— спроможна виконати моральні принципи, що містяться в проповіді. Вже св. Августин вважав, що проповідь становить «perfectus vitae christianae modus», тобто досконалий спосіб християнського життя. Таку інтерпретацію приймала частина католицьких екзегетів, особливо після Тридентського собору 1545.
Накази нагірної проповіді неможливі до виконання, оскільки лише Ісус міг їх повністю виконати. Проповідь має на меті вказати людям їхню недосконалість, спонукати їх до покаяння і очікування спасіння виключно від Бога. Таку інтерпретацію пропонував Мартін Лютер, а за ним і більшість протестантських Церков.
Проповідь містить етику тимчасового стану (т. зв. Interimsethik) і вказівки, призначені виключно на період близького кінця світу. Їх виконання є нагодою до здійснення для Бога покутних вчинків. Оскільки кінець світу не настав, то етика нагірної проповіді втратила своє первісне значення. Таке бачення властиве критичній біблеїстиці, заснованій на атеїзмі.
