Набір даних (IBM)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Набір даних (англ. data set) у термінології IBM — файл з організацією у вигляді записів[en]. Використання цього терміну почалося з появою системи OS/360, і у 21-му столітті все ще використовується її нащадками (а саме, системою z/OS). У документації на ці операційні системи традиційно використовується поняття data set («набір даних») замість звичного зараз «файл».
Як правило, набір даних зберігається на «пристрої збереження даних з прямим доступом» (такому, як дисковий накопичувач), або на «пристрої з послідовним доступом» (наприклад, стримері).[1] Втім, ввід-вивід наборів даних може здійснюватися і на старіших пристроях для вводу-виводу записів, таких як зчитувачі перфокарт[en], перфоратори, і рядкові принтери.[2]
Набори даних не є неструктурованими потоками байтів, вони структуровані у вигляді записів (англ. record),[3] а також «блокових структур», що у операційних системах IBM визначаються параметрами DSORG
(англ. data set organization), RECFM
(англ. record format), і іншими. Ці параметри вказуються під час «виділення» (англ. allocation) набору даних — термін, що у IBM означає «створення файлу» (наприклад, за допомогою операторів DD
мови JCL). Всередині завдання параметри зберігаються всередині блоку керування даними (англ. data control block), що є структурою даних і потрібен для доступу до набору даних (зокрема, так званими методами доступу (англ. access methods).